Виїхав з Криму, щоб боронити Україну: історія морського піхотинця [ Редагувати ]
Історія морського піхотинця, який виїхав з тимчасово окупованого Криму, щоб боронити Україну. Але на півострові досі залишаються його рідні. З бійцем поспілкувалася Єлизавета Кротик.
Він не називає свого імені й не показує обличчя. На території тимчасово окупованого Криму живуть його рідні, і морський піхотинець дбає про їхню безпеку.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
Взяти все кинути, все, що набував роками, те, що намагався якось зберегти, було не так легко. Ми з дружиною довго роздумували на цю тему, сподівалися на деокупацію минулого року, в позаминулому році, на жаль, не вийшло.
Сім місяців тому боєць покинув рідний півострів. Дружина виїхала раніше - це мотивувало долати нелегкий шлях до України.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
Виїзд звідти через прикордонні території з Україною був неможливий, а їхати через якісь країни, ту ж Польщу і так далі, я не мав закордонного паспорта. Оформити його у Криму достатньо важко, тому що тебе посилають на материк, перевіряє фсб і так далі, і ти проходиш наче 7 кіл пекла.
47 разів подавав документи на закордонний паспорт. Лише отримавши його, зміг перетнути кордон і виїхати.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
Я зберіг ті залишки розкоші, які зміг, у мене був протермінований, не вклеєна друга фотографія в український паспорт. Після прибуття до України я вже доводив, що я українець, і мав дзвонити на тимчасово окуповану територію, просити мого біологічного батька довести, що я його син і дійсно українець. Хоча зараз, мені здається, бути українцем - це не штам у паспорті, це не паспорт, не документи. Це вибір кожної людини.
І чоловік щодня доводить: він - українець. Адже з Криму виїжджав з наміром долучитися до війська і нищити ворога.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
Я з перших днів, відколи потрапив на територію України, хотів до лав ЗСУ, але спершу поправляв здоровʼя після виїзду з території рф, то лише як тільки відкрився рекрутинговий, я попав сюди.
Потім був навчальний центр і виснажливі тренування.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
Інструктори, весь склад викладачів - бойові люди, які пройшли через це, вони не кажуть шаблонами, не говорять по книжці, вони кажуть, як буде, без прикрас, і що зробити, щоб зберегти своє життя. Як каже один з наших інструкторів: "Ми не йдемо вмирати, ми йдемо вбивати", зберігаючи свої території, а в нас їх не так і багато, аби розкидатися.
Нині він стрілець.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
Напрям моєї роботи - зникнення росіян з території моєї держави. Не обовʼязково, аби людина знала військову справу, достатньо, аби було бажання звільнити свою країну від навали.
Боєць визнає: часом важко, але жодного разу не пошкодував про рішення піти у військо.
Військовослужбовець МП ЗСУ:
На даний час, несучи службу в Морській піхоті, я розумію, що це одне єдине братерство. Як би не було важко, я все одно залишусь.
Бо прагне повернутися у визволений Крим.
