Українські гармаші невпинно нищать ворога на фронті [ Редагувати ]

Боги війни - артилеристи. Прикривають в атаці, захищають в обороні. Українські гармаші працюють по всій лінії фронту. З різних калібрів та озброєння. Від стандартних радянських гармат до складних НАТОвських артилерійських установок. Та головне: більшість пострілів - точно в ціль. Наш воєнкор Руслан Смєщук побував на позиціях гармашів Сіверського напрямку. Його репортаж з передової далі.

Сіверський напрямок. Машина мчить серед палаючого від чергового прильоту степу. росіяни тут досить активні і постійно штурмують.

Кожен день по декілька раз.

Це позиції польової артилерії. Гармаші тут працюють на американській, 105 мм гаубиці М119. Все ретельно замасковано. Хлопці показують свій винахід - маскування за допомогою штучних квітів та листя.

Листя осипається, а тут раз тобі і дерево. Дякуючи волонтерам, маємо листя, стяжки придбали. Ну, так, воно ж інакше постійно в'яне. Так і більше руху, а так маскування.

Варто буквально пройти декілька метрів і стає зрозуміло, нащо ж таке маскування.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Вояки попереджають: дивіться під ноги, ретельно дивіться під ноги, тому що можна зустріти ось такі сюрпризи, тому що це бойова частина від російського дрона, який прилетів сюди на позиції, але не спрацював, не розірвалася ця частина. І ось таких предметів тут досить багато.

Андрій, військовослужбовець ЗСУ:

Це залежить від того, наскільки ми працюємо. Чим більше ми працюємо, тим більше прилітає отаких штук, щоб нас знешкодити. Але не завжди в них то виходить, бо завдяки РЕБам вони не мають можливості попасти в ціль. І плюс хлопці з ППО працюють.

російські безпілотники в небі тут майже постійно. Підходимо до гармати - і тут попередження: в небі небезпека.

Хлопці показують гаубицю. Вона ретельно замаскована і постійно готова до бою.

Андрій, військовослужбовець ЗСУ:

Це снайперська гвинтівка, як її називають, так воно і є. Якщо правильний снаряд, правильний порох, то все летить, куди треба. Перший пристрільний і далі насипає. Буває, що з першого потрапляєш.

Ігор, військовослужбовець ЗСУ:

Ми постійно працюємо на піхоту, ми підтримуємо піхоту. В нас такі цілі, такі завдання. Ми знищуємо, закриваємо рот мінометам їхнім, піхоту їх розбираємо, танчики.

Василь, військовослужбовець ЗСУ:

У нас получається як: дають координати йому, і він перепитує, чи точно я не збився, я в нього перепитую. По 2, 3 рази буває перепитуємо, щоб точні були координати. Один одного контролюємо.

Ось як це виглядає з безпілотника. З одного пострілу вдалося підбити дві ворожі автівки із піхотою всередині.

Під час бою, ці, досить стримані не в бойовій ситуації чоловіки, розкриваються. Не тримають в собі емоцій. І кожен снаряд, що відправляють до ворога, проводжають дуже емоційно.

Гармата, постріл!

Буває і таке, що прилітає і по самих гармашах.

Останніми днями, після початку курської операції, тут стало трохи спокійніше. Питаю про, так би мовити, "найжирніші" цілі, чи просто вдалі влучання. Хлопці били ворожих снайперів, ворожу техніку і особливо багато ворожої піхоти.

Андрій, військовослужбовець ЗСУ:

Група нехороших людей пересувається по розбитій місцевості і ховається в гараж. Наші дронники її змалювали, і перший, прям перший снаряд потрапляє в кришу гаража. І відповідно до побачення.

Андрій показує ось цей бліндаж. Його зараз використовують як сховище відстріляних снарядів та гільз. Звісно, що все замасковане, щоб не видавати російській розвідці позицію.

Сліди нашої роботи. Оце скільки снарядів полетіло до ворога, сподіваюсь, він буде повний. А, може, не тут, може, далі десь.

І кожного дня ці чоловіки потрохи забивають бліндаж гільзами. Майже кожна з них - це результативний постріл.