Різьбить по дереву однією рукою: історія українця [ Редагувати ]

З дерева він вирізає об'ємні вироби: тризуби, шеврони, позивні, герби міст - і все це однією рукою!

Спочатку звикнути треба було, а зараз уже нормально.

Миколі Бурлаці 25 років, він з Маріуполя. Працював на Азовсталі слюсарем-ремонтником. Коли в місто прийшла велика війна, допомагав українським військовим. Під час однієї з розвідок потрапив під мінометний обстріл.

Микола Бурлака, переселенець з Маріуполя:

Я зазнав двох поранень - одне в голову, звідти дістали чотири осколки, друге поранення було в руку. На щастя, моя дружина - медик, вона надала мені першу допомогу, а маріупольці, які евакуйовувалися машиною, погодилися взяти з собою й мене.

Та на виїзді з міста машину зупинили кадирівці, побачили у Миколи татуювання тризуба і взяли у полон.

Микола Бурлака, переселенець з Маріуполя:

Мене вивели на вулицю, одягли на голову мішок - це 21-го березня було, і вивезли в якийсь підвал, там мене тримали до 26-го березня.

Миколі пригрозили: якщо не здасть позиції ЗСУ, йому не нададуть медичну допомогу і просто ампутують поранену руку.

Звичайно, я їм на це відповів, що нічого не знаю!

Хлопець каже: нестерпний біль, коли йому відрізали руку, пам'ятає досі.

Микола Бурлака, переселенець з Маріуполя:

Коли почали до нервів, до кістки доходити, там такі болі були! Після цього мене відвезли в палату, а через 5 хвилин прибігають знову - руку не дошили, пішла знову кров і почали живцем дошивати, сказали: терпи!

Чотири місяці полону. Оленівка. Там над ув'язненими постійно знущалися, пригадує Микола. Били, саджали на електричні стільці, а за українську мову могли застрелити.

Микола Бурлака, переселенець з Маріуполя:

У їдальню йшли одне за одним, і нас з обох боків били кийками!

Зараз Микола разом з дружиною та сином живе у квартирі родичів у Чернігові. Через те, що у чоловіка немає руки, йому відмовляють у роботі.

Щоб довести, що з ампутацією можна жити повноцінно, маріуполець навчився усе робити однією рукою і навіть захопився різьбою по дереву.

Я намагаюся все сам робити, допомоги ні в кого не прошу.

Своєю творчістю Микола ділиться на своїй сторінці у ТікТок. Так про нього дізналися SММ-копірайтери та вирішили допомогти.

Євген Болибік, SMM-копірайтер:

Я почав збирати команду. Я зателефонував на наступний день друзям, запитав друзів, як ми можемо йому допомогти, і загалом описав цю всю історію, але, знову ж таки, не в деталях. Вони кажуть, ми можемо зробити сайт.

Команда небайдужих розробила для Миколи професійний сайт, на якому можна дізнатися, що пережив маріуполець і придбати його дерев'яні вироби.