Битва за життя: як медики рятують бійців під Часовим Яром [ Редагувати ]
Боротьбу за життя та здоров'я українських захисників на лінії фронту ведуть бойові медики. Їхні позиції - це стабілізаційні пункти, куди доправляють поранених. Головне завдання там якнайшвидше стабілізувати стан бійця. Дорога кожна хвилина. Тому лікарі, санітари, медсестри орієнтуються миттєво. Як рятують українських військових під Часовим Яром - бачив наш воєнкор Ігор Левенок.
Робота стабілізаційного пункту. Місце, де стикаються фронт і шпиталь, місце, де кожна секунда має вирішальне значення.
Тут триває боротьба за життя. Тут медики докладають неймовірних зусиль, аби стабілізувати стан поранених перед відправленням у шпиталь. Як працює конвеєр з порятунку своїх?
Любов фельдшер:
Наші хлопці вижили, їх сюди вчасно доставили, і по максимуму ми стараємося надавати якісну допомогу, по максимуму, наскільки ми можемо…
Стабілізаційний пункт - місце, куди бойові медики доставляють з передової поранених бійців. І не тільки поранених…
"Стабік" - армійці так його називають. Він розташований неподалік від лінії фронту, і саме тут потерпілим мають швидко надати першу допомогу, зробити невідкладні операції, стабілізувати стан, аби їх можна було транспортувати до стаціонарного медичного закладу.
Сюди привозять "легких" і "тяжких" "трьохсотих". Медиками ніхто не керує, це відбувається злагоджено. Усі фахівці розподілені по кабінетах, і кожен робить свою роботу. Стабік працює як ідеально налагоджений годинник.
Поранений український боєць. Мінно-вибухові травми руки й ноги. Місцевий наркоз. Він у свідомості. Кровотеча зупинена. Жити буде.
Наступний хлопчина - дуже тяжкий. Осколкові ураження грудної клітки. Пневмоторакс. Його життя буквально на волосині.
Костянтин, лікар-хірург:
В нього було мінно-вибухове поранення грудної клітини й ділянки лопатки, він до нас надійшов з вираженим больовим синдромом, з клінічною картиною перелому ребер. Якби ми не встигли задренувати плевральну порожнину Євгену, то, на жаль, би він загинув…
З цією хвилею поранених медики впоралися. Хлопців розвезли по лікарнях. Стабік готується до інших викликів. Жан - волонтер і парамедик з Франції. Каже не міг залишатися осторонь. Приїхав допомагати українцям у їхній справедливій боротьбі.
Жан, лікар з Франції:
Я приїхав сюди, тому що тут потрібно багато лікарів, і особливо анестезіологів. Я маю 15-річну практику анестезіолога. Я тут щоб поділитися своїм досвідом і допомогти українському народові.
Стабпункт у складі 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Віктор народився і виріс у Маріуполі. Після 2022-го став на захист України й рідного міста. Спочатку піхота, потім поранення, здоров'я втрачене, але боротьба не завершена. Служить санітаром.
Віктор, позивний "Марік", санітар:
До мене прийшли додому. Прийшли й вказують, як мені жити. Мою дитину можуть зачепити, моїх близьких, так не має бути. Я не військовий і ніколи ним не був, але я вважаю, що так треба було зробити…
Стабік живе і працює в режимі 24/7. Це нескінченний конвеєр, моторошний і досконалий водночас, де медики ведуть свою війну за життя кожного бійця.
