Підірвався на касетному боєприпасі, але вижив: історія піротехніка [ Редагувати ]
Чернігівщина - один з регіонів, де активно працюють сапери ДСНС. За оцінками Інституту Тоні Блера, регіон утратив понад 20% свого валового внутрішнього продукту через замінування земель. Загалом, в Україні 142 тисячі квадратних кілометрів є потенційно небезпечною територією, що потребує гуманітарного розмінування. І для цього потрібно, за підрахунками експертів, близько 10 тисяч саперів. Наша наступна історія про Володимира Сірка. Піротехнік з Івано-Франківщини майже двадцять років "очищує" українські землі від смертоносних предметів. Про його роботу - далі.
Сапер помиляється двічі: перший раз із вибором професії, а другий - він не згадає його.
Володимир жартує про свою професію, в якій він уже майже двадцять років. Зізнається: коли її обирав, хто такі сапери - знав лише з іноземних фільмів. Образ мужнього, безстрашного героя, який знешкоджує вибухівку, настільки захопив, що і сам захотів цим займатися.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Саме поняття я розумів, але ще до кінця не міг зрозуміти саму суть. Бо по фільмах зовсім інше. А насправді не так воно легко.
Першим масштабним завданням для франківських піротехніків стало розмінування нашпигованої снарядами території артилерійської бази в Новобогданівці на Запоріжжі.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Там інженерки не було. Тобто протипіхотних мін і так далі. Там в основному робота була із мінометними мінами, з артснарядами.
Та у 2015-му почалися перші поїздки на схід - Костянтинівка, Станиця Луганська, Авдіївка, Мар'їнка, Красногорівка. Розмінувальних машин в Україні тоді ще не було, тож сапери робили все вручну.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Страх, я вам скажу, він повинен бути присутній, бо якщо страху немає, то тобі вже немає що робити в цій професії.
З початком повномасштабного вторгнення в українських піротехніків з'явилося так зване гуманітарне розмінування. Володимир пригадує: перша його ротація була на Київщину, в деокуповану Бородянку.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Мінувалися домівки, квартири, навіть такий випадок був, що ми в приміщення заходили, і чоловік вже такого старшого віку каже, в мене щось там в пральній машині. І була замінована пральна машина гранатою РГД-5. Коли вони знають, що вони вже нічого не зроблять, але хотя б комусь нагадять.
Окупанти, мінуючи, застосовують боєприпаси, з якими наші сапери раніше не стикалися. Як-от, протипіхотна осколкова міна ПОМ-3 із сейсмічним датчиком цілі, що розпізнає кроки людини на відстані й вибухає.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Є такі боєприпаси, що в процесі розмінування ти вчишся. Сапер постійно вчиться. Все життя. Тут багато чого нового, починаючи із повномасштабного вторгнення. Є такі типи і мін, і різних вибухонебезпечних предметів, що інформації взагалі нема ні в підручниках, ні у відкритому доступі в інтернеті, ти ніде не знайдеш.
Торік Володимир мав чотири ротації - усі на Херсонщину. Деокуповані землі регіону просто встелені смертоносною російською вибухівкою.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Вони мирне населення просто закидують касетними бойовими елементами. Ти йдеш по полю і збираєш як по лісі гриби. Ці бойові касетні елементи розлітаються із ракети безпосередньо. І вони падають максимум десь пів метра одна від одної, що в траві їх без приладу важко побачити.
На одному з таких підірвався і Володимир. Саме з колегами очищали від боєприпасів територію села Посад-Покровського.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Касетний бойовий елемент, там давно мала бути самоліквідація, сам себе мав призвести до знищення, ну, через якусь причину не відбулося цього, я тільки нахилився до нього і він спрацював. Що мене спасло, що я був у засобах захисту, окуляри, а так залишився б і без очей.
Чоловікові посікло обличчя, поранило ногу і відірвало праву кінцівку. Дев'ять місяців лікування, реабілітації та протезування. І кілька тижнів тому повернувся на службу.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
Мене найбільше стимулювала підтримка всіх. Горів бажанням вернутися. Колектив лікує, це вагомо. Особисто для мене.
Через травму, працювати й надалі сапером Володимир більше не може. Тож має іншу місію - навчати інших.
Володимир Сірко, керівник відділення навчання із мінної безпеки:
- Приходять молоді, треба ділитися досвідом. - А бажання їхати на ротацію? - Я б вже їхав. Якщо чесно. Але я розумію, що не пустять мене.
За час повномасштабної війни за плечима прикарпатських піротехніків уже тридцять ротацій на деокуповані території, а отже, і тисячі гектарів, очищеної від смертоносних предметів землі.
