З першого пострілу Javelin знищив ворожий танк: історія нацгвардійця [ Редагувати ]
Він мріяв взяти в руки "Джавелін", і з першого ж пострілу поцілив у ворожий танк. А під час бою на позиції в Кліщіївці після тяжкої контузії та отруєння газами, які росіяни скидали на українських захисників, ще тиждень лишався на позиції й коригував роботу мінометників. Про історію нацгвардійця на позивний "Архітектор" - розкаже Світлана Шекера.
Його позивний "Архітектор". Бо на одній з позицій зводив укріплення буквально з підручних матеріалів. Звідти й пішло. Андрій - гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії - мріяв власноруч вистрелити з "Джавеліна". І така нагода трапилася в Кліщіївці. З першого пострілу башта російського танка спалахнула.
Андрій, позивний "Архітектор", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Він був десь трохи більше кілометра, там їх був танчик і БТР, БТР розібрали ФПВ наші, а танчик - "Джавеліном". Вони мені пояснили, як установили все, пояснили, як прицілиться, що нажати, що звести, виліз, поставив, прицілився, нажав, просто. І поцілив. - З першого пострілу? - Так, з першого пострілу. - А відчуття, гарні. Я забіг і орав од радості.
У Кліщіївці, де росіяни засипають наші позиції ФПВ-дронами, Андрій після ворожого "скиду" зазнав отруєння та сильної контузії. Та зумів самому собі надати медичну допомогу і ще тиждень був на позиціях, коригував роботу мінометників.
Андрій, позивний "Архітектор", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Нас 18 годин розбирали дрони, залітало три-чотири дрони, один скидає гранату, а три-два дрони скидають гази. І оце нас розбирали, і контузило. Те, що попало майже до нас в дірку, раз, другий. І постійно оці всі удари. Погано було, рвали. Я не вважаю це пораненням, поранення, хлопці без ніг, то поранені, так, без рук, без ніг, які йти не можуть.
Мобілізувався Андрій у серпні 2022. Раніше, каже, не брали, бо працював на стратегічному підприємстві. Але наполіг таки, і взяв зброю до рук.
Андрій позивний "Архітектор", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
Сім'ю захищати, жінку, дитину, родичів. Хто якщо не ми, а ховатись... Рано чи пізно все одно прийдеться йти. Так, я навіть не знаю, що і сказати, чого вони сюди полізли, мало їм всього, і все життя хочеться чогось, там вкрасти кусок, там вкрасти.
За понад два роки війни, розповідає нацгвардієць, відчуває і втому, і біль втрат. Але під час коротких відпусток додому його тягне назад, у бригаду, до побратимів.
Андрій, позивний "Архітектор", гвардієць 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України:
До хлопців, до побратимів, того що разом вже два роки, пліч-о-пліч, вже скільки воюємо, і сім'я... Я думаю, виженемо цю вражину і вернемось додому.
На Красноградщині на воїна чекають мати, дружина, сестра і 14-річний син. Та йому Андрій воліє багато про війну не розповідати. Хоче швидше вигнати російських заброд із рідної Харківщини й повернутися до мирного життя.
