Водіння як спосіб відновлення: як ветерани зцілюють нерви [ Редагувати ]
Стрес і знервованість. Такі умови життя українців під час війни. Як не занепасти духом? Хтось звертається по допомогу до фахівців, а хтось шукає сили для відновлення в собі. І психологи підтверджують: багато людей здатні самотужки впоратися з пережитим, але якщо турбота про ментальне здоров'я стане щоденною звичкою. Герої нашого наступного сюжету вибрали для себе навчання як спосіб відновлення. Вони вирішили сісти за кермо легковиків, вантажівок чи автобусів. Як нові навички й дорога зцілюють нерви? До Дня ментального здоров'я сюжет Валерії Глущенко.
- Доброго дня. На категорію С? - Так. - Паспорт із собою? - Да. - Готові? -Так. - Ну, тоді починаємо. В автомобіль.
Антон - родом з Маріуполя. У 22-му, на початку повномасштабного вторгнення, став на захист рідного міста.
Антон Довжик, ветеран російсько-української війни (Державна прикордонна служба):
Приймав бойові дії на Лівому березі мого міста, неподалік від Азовсталі. Після я потрапив у полон і всі два роки я перебував у полоні. Дуже було важко усвідомлювати те, що ми втратимо це місто. Але до останнього віра давала надію на перемогу.
Два роки Антон провів у російському полоні. Тільки нещодавно повернувся в Україну, під час обміну полоненими. Каже, після всього пережитого - в голові накопичилося багато негативних думок. Треба було терміново себе чимось зайняти. Вирішив пройти навчання на водія мотоцикла та вантажівки. Ще у рідному Маріуполі Антон пішов у автошколу, щоб відкрити категорії С та А, але посвідчення так і не має.
Антон Довжик, ветеран російсько-української війни (Державна прикордонна служба):
В мене те навчання зарахувалось, а тут я здав лише іспити. Я завжди мріяв про мотоцикл, та дружина завжди була проти. Та й треба займати чимось день. Бо якщо без справ, то мислі поглинають тебе на цілий день і повертають у спогади про полон та війну.
Тисячі військовослужбовців, ветеранів, постраждалих від війни нині потребують психологічної реабілітації. Чогось навчитися, здобути освіту, опанувати нові навички - чи не найкращий спосіб відвернути увагу від поганих думок, каже військовий психолог Адрій Козінчук. Це впевнений крок у майбутнє, а отже, спосіб знайти в житті нові сенси.
Андрій Козінчук, військовий психолог:
Ці навчання, як правило, допомагають. Їх не можна назвати реабілітацією, це складова, мабуть, остаточна соціальна частина. Але це завжди добре. Бо більшість людей після війни хоче змінити свою попередню діяльність, фах. І якраз таке навчання є супер допоміжним.
Якщо військовослужбовець чи ветеран російсько-української війни прагне сісти за кермо, відкрити нову категорію, - у сервісних центрах МВС обіцяють повний супровід. Як-от відновити посвідчення чи зареєструватися в черзі - фахівці обіцяють нашим захисникам в усьому допомогти.
Дарина Будько, головний спеціаліст зі зв'язків з громадськістю сервісного центру МВС:
Сервісні центри у м. Києві періодично відновлюють посвідчення водія нашим захисникам, що з полону звільнені. Ми часто чуємо від них, як рекомендація іншим військовим звикати до повсякденного життя, через водіння. Це такий етап соціалізації, який їх повертає до життя. Вони через водіння починають звикати до міста, спілкуються з іншими людьми та в принципі їх голова зайнята новими знаннями та інформацією. Таким чином вони адаптуються до міського життя.
Олександра Крученко, військовослужбовиця:
Було страшно. Але знаєте, ти боїшся, а руки роблять. Мені просто знадобилось також десь пару уроків, аби я зрозуміла габарити.
Олександра каже: завжди мріяла сісти за кермо великої машини. Зараз навчається управляти автобусом.
Олександра Крученко, військовослужбовиця:
Це психологічне розвантаження, десь ти відволікаєшся. І як сказав мій знайомий, який вийшов нещодавно із полону: Саня, це свобода. Я дуже люблю водити машину. Транспортні засоби - це моє все. Я вже 10 років за кермом. І я розумію, що кожен має знаходити, після пережитого, чим йому зайняти свої думки.
Андрій Козінчук, військовий психолог:
Опанувати свої страхи та тривожності - це і є власне тим соціальним конструктором.
Дорога - це завжди шлях уперед. Можливо, саме тому ветерани та військовослужбовці воліють сідати за кермо. Людина, що пройшла крізь пекло війни, обов'язково має бачити якісь перспективи вже в цивільному житті.
