Тримає позиції на Донецькому напрямку: що мотивує 22-річного командира [ Редагувати ]
Наймолодший з командирів. Так називає себе герой нашого наступного сюжету. 22-річний Ярослав тримає позиції на Донецькому напрямку. Що мотивує молодого командира та його підрозділ? Подивіться.
Це самохідна причіпна артилерія, якій уже понад 40 років. Стріляє вона калібром 122-м.
Бійці 59-ї окремої мотопіхотної бригади відбивають штурми ворога на Донецькому напрямку. Працюють з гаубицею Д-30.
Осьо є лом, в разі застрягання гільзи ми вибиваємо ломом, а проблема дуже часто. Через те, що снаряди пластмасові, прикипають до шахти. Приходиться екіпажу вибивати їх.
Ярославу - 22. Командир батареї. Студент. З початком повномасштабного вторгнення вирішив, що вищу освіту здобуде вже після перемоги.
Ярослав, командир гармати:
За віком я, напевно, наймолодший командир, але люди за мною тягнуться, я показав себе не з гіршої сторони. Я не просто командир слова, я можу і зробити, запачкати руки, не боюся збитих рук, грязних рук. Завжди піклуюсь про свій екіпаж. Моніторю небо. Якщо "пташка" - говорю: в укриття, життя людей дорожче.
До війни був старостою села, я і є старостою села. Я менеджер-логіст, київський метрополітен - монтер, ремонтував та забезпечував рух поїздів. Ми не кадрові військові, прийшли з цивільного життя.
Усі вони - з мирних професій. Але тут у них спільна воєнна мета - вигнати ворога з української землі.
І тепер є чим бити по окупантах. Ярослав каже, після певного дефіциту, нині заощаджувати на боєприпасах уже не треба.
Ярослав, командир гармати:
Да, були скрутні часи. Снаряди економили, стріляли вже, коли горіло. Зараз пішли українського виробництва. Налагодилось, да. До речі, вони поводять себе набагато краще, ніж іноземні. Іноземні не слухають ні коректур, гармата не хоче ними стріляти. Український показує себе з кращої сторони по ефективності та влучності стрільби. Навіть кучніше лягають снаряди. Тому я за українське виробництво.
Кожний влучний постріл, розповідає командир, підіймає настрій усьому розрахунку. Бо всі тут знають, за що воюють. У кого є жінка, дівчина, мама, тато. Я тут, щоб не прийшли в мою сім'ю. Якщо ми будемо давати задніх, рано чи пізно це буде все. Що батьки мої надбали, інші люди, буде змарновано, знищено. Немає ніякого виходу - тільки вперед.
