Бої за Торецьк стають дедалі запеклими: як ЗСУ тримають фронт [ Редагувати ]
Бої під Торецьком і в самому місті стають дедалі запеклішими. Росіяни намагаються прорватись у бік Костянтинівки. Ворог не шкодує ані живої сили, ані снарядів та бомб. Ледь не з останніх сил наші оборонці тримають лінію фронту. Одну з ділянок там займає легендарний 49 окремий штурмовий батальйон Карпатська Січ.
Хлопці б'ються хоробро, але без допомоги їм не обійтись. Підрозділ зараз критично потребує розвідувальних дронів. Тож, команда "Подробиць" закликає підтримати збір. Його реквізити далі в репортажі Станіслава Кухарчука.
Ось так, у бронеавтомобілі суцільним бездоріжжям і під захистом РЕБу, ми висуваємося на позиції батальйону "Карпатська Січ". Підрозділ тримає оборону на відтинку між Торецьком та вже окупованим Нью-Йорком. Частину шляху нам доводиться долати пішки - всі дороги тут під вогневим контролем ворога, а машина привертає зайву увагу.
Обстріли, дрони й знову обстріли. Дзижчання безпілотників і вибухи тут не змовкають.
Ця частина фронту - надто складна та небезпечна. Тутешні села та хутори час від часу переходять із рук у руки. На дорозі будь-якої миті можна зустрітися з російською ДРГ або ж випадково отримати кулю від своїх. Тому нашу групу помічено розпізнавальними знаками, щоби не сплутали з ворогом.
Роман - військовослужбовець 49 ОШБ "Карпатська Січ":
Ситуація буває, що якась маленька група кацапів просочилась між лінією, і тоді вже треба їх випалювати, вибивати, штурмувати… Тут дуже дрони виручають, тобто маленькими групами так…Рух, рух, рух.
Довгі затримки на одному місці тут не бажані. Якщо росіяни виявляють ціль - піхоту чи техніку, по ній летить усе, від мін до КАБів.
Навколишні з Торецьком села росіяни менш ніж за місяць перетворили на суцільну руїну. Двори та вулиці тут буквально перепахані ворожою артилерією. Те, що тут ще залишаються мирні жителі, росіян абсолютно не хвилює. Микола Іванович лиш зрідка виходить із погреба надвір, аби знайти щось їстівне у полишених сусідами хатах. Та попри шквальні обстріли евакуйовуватись поки що не хоче…
Микола - житель села Леонідівка:
Один, другий, третій, от за оцією хатою три снаряди прилетіло...
Ось так "Градами" росіяни накривають у Леонідівці цілі квартали, знищуючи все живе. Цій собаці пощастило вижити. Тварину господарі покинули, не відпустивши з ланцюга. Пройти повз полишеного напризволяще пса наші вояки не змогли…
Весь Торецький напрямок зараз - суцільне пекло. Здається, що резерви росіян просто нескінченні, й вони кидають у бій нові й нові сили.
Бомбери 49-го батальйону виконують зліт за зльотом. І люди, і техніка працюють просто на виснаження. Росіяни штурмують малими групами, які знищувати вдається тільки дронами.
Вадим - військовослужбовець 49 ОШБ "Карпатська Січ":
Зараз дрони - це майбутнє… Зупинити штурм можна тільки дронами, на мою думку, коли жива сила… Так, глушать.
Торецьк для росіян зараз - проміжна ціль, каже Вадим. Ворог щосили рветься до Костянтинівки, і стримувати його дедалі важче. Співвідношення сил один до десяти.
Вадим - військовослужбовець 49 ОШБ "Карпатська Січ":
Вони ж, як ви помітили, все питаються брати клішнями. Нічого… Воюємо, будемо тримати, поки тримаємось. Вибору не багато! Та вибору взагалі немає. Україна, вона одна, і кожен сантиметр землі нам дорогий.
Від відчайдушного спротиву українського війська росіяни звіріють. На цих кадрах з дрона окупанти добивають трьох поранених піхотинців "Карпатської Січі". Згодом групу катів розвідка батальйону вистежила і знищила. Одного з виконавців страти вдалося взяти у полон.
Залишити російського ката живим було принциповим для командира "Карпатської Січі". Євген наголошує: про воєнні злочини має дізнатися весь світ.
Євген Скорина - командир 49 ОШБ "Карпатська Січ":
Розстріли наших військовополонених - це правило, це не виключні випадки, такі команди їм надаються через радіозв'язок та інші засоби. Смерть не завжди є відкупом за те, що людина робить протягом життя, іноді публічна відповідальність важливіша, ніж просто загинути в бою.
А в бою воїни "Карпатської Січі" відтепер ворога жаліти не будуть.
