Суди України виносять вироки військовим рф щодо воєнних злочинів [ Редагувати ]
Правоохоронці встановили особи трьох українських захисників, яких окупанти розстріляли 1 листопада поблизу селища Вишневе на Донеччині. Про це повідомили в Офісі генпрокурора України. Ще один воєнний злочин росіяни скоїли 23 жовтня під час наступу російських військ на місто Селидове. Окупанти полонили трьох наших військовослужбовців, потому стратили. Як покарати виконавців воєнних злочинів: солдатів та офіцерів ворожої армії? В Україні їх судять. Заочно. У повному суддівському складі: з адвокатом, прокурором та суддею. Але без обвинуваченого. Наш кореспондент Ігор Левенок з'ясував, що подеколи судовий процес може тривати роками! І вже навіть над загиблим злочинцем! А інколи державні адвокати надто завзято захищають винуватців.
Справедливий суд для російських воєнних злочинців! Новий досвід для української системи правосуддя. Чи готові українські суди переслідувати тих, хто скоїв воєнні злочини? Чи може Україна гарантувати розслідування та винесення вироку відповідно до міжнародних стандартів?
Будемо розбиратися. Отож, передовсім варто з'ясувати, що таке "воєнний злочин"? За нормами міжнародного права - це порушення законів і звичаїв війни. В українському законодавстві немає визначення поняття "воєнний злочин", але в нашому Кримінальному кодексі прописані деякі злочини, що їх можна зарахувати саме до воєнних. Серед таких:
- мародерство;
- жорстоке поводження з населенням у районі воєнних дій;
- знущання і тортури над військовополоненими.
І саме за цими статтями українські суди зараз судять росіян.
Прошу сідати. Розглядається кримінальне провадження з обвинувачення Межидова Хусейна Халідовича.
Тобто свідомо утримували цивільних людей у якості "живого щита".
Якщо каже "живий щит", то підвали це не "живий щит", це, можливо, і захист цивільного населення від артилерійських обстрілів.
Ігор Левенок, кореспондент:
Чим зачепила нас ця справа? В ній ідеться про злочини кадирівського поплічника, організатора й учасника агресивної війни проти України Хусейна Межидова. Справу розглядають in absentia, тобто за відсутності обвинуваченого. Адвокат кадирівця просить його виправдати, адже суду не вдалося почути думку самого обвинуваченого.
Ірпінський суд Київщини. Прокурор і адвокат виступають зі вступними промовами. Захисник призначений Межидову державою Україна, справу тільки зараз починають розглядати.
На виконання злочинного наказу Межидова Хусейна Халідовича розмістили військову техніку та зайняли квартири указаних будинків, тим самим забезпечивши безпеку від можливих обстрілів, у тому числі й артилерійських з боку ЗСУ, тобто свідомо утримували цивільних людей в якості "живого щита".
В обвинувальному акті не зазначено, які саме закони й звичаї війни були порушені моїм підзахисним. Звертаю увагу, що норми міжнародного права не забороняють, а навпаки дозволяють проводити окупаційній владі обшуки та вилучати й реквізувати речі для забезпечення власної безпеки. Вважаю, що виклад кримінального обвинувачення не містить складу кримінального правопорушення.
Вислухавши промови, суд переноситься майже на два місяці. Адвокат кадирівця вже для нас обґрунтовує свою лінію захисту.
Дмитро Біловчук, державний захисник Хусейна Межидова:
У нього нема злочину агресії, тобто його дії, як військового, вони вважаються законними. Тобто він є військовий, він комбатант, який веде законні дії та виконує військовий наказ.
Хусейн Межидов достойный боец, достойный сын нашего народа. На данный момент готовится на передовую, готовит бойцов. И я скажу, что он чувствует себя очень хорошо, у него все хорошо, хвала Всевишнему.
Таким Гостомель виглядав після російської окупації.
Оце все, що залишилося від мого будинку.
Олександр Закурдай - він один із тих, хто, за наказом Межидова, був запроторений у підвал.
Олександр Закурдай, житель Гостомеля:
Ми пересуватися вільно не могли, бо ми були у полоні, ми сиділи в підвалах і на кожному виході стояло по три автоматчики.
Олександр каже, боронь Боже комусь пережити таке. Після окупації Гостомеля кадирівці вдерлися до нього в оселю. І вибивали зізнання, буцімто, він корегувальник ЗСУ.
Я стою на колінах, руки за головою. Вони виходять в під'їзд, один із них видьоргує чеку від гранати й кидає її мені під ноги. І вони закривають двері залізні за собою. Ну, я син військового і у нас НВП викладали добре. Я пам'ятаю, що в мене 4 секунди є. Я від цієї гранати "щучкою" в коридор, за угол і під мийку, щоб мене осколки не зачепили, і рахую 4 секунди. Але граната не вибухнула.
Чоловік показує той самий підвал, у якому кадирівці тримали мирних людей.
Основний кубрик, де в нас стояла буржуйка, ось тут. А оце було моє місце. Навіть ось календар відривний, на ньому залишилося друге квітня. Це я відривав, щоб рахувати дні.
Полон тривав 36 днів. Аби набрати води, люди просили окупантів дозволу. Добре, що поруч було пробурене джерело. Таку-сяку їжу кадирівці приносили з пограбованих крамниць і змушували за це дякувати на камеру.
"Ми зараз будемо знімати, тож скажіть дякую Кадирову". Так що вот так вот ми й виживали.
Ігор Левенок, кореспондент:
Холодний і вологий підвал гостомельського гуртожитку, саме сюди окупанти запроторили близько трьох сотень цивільних. Літні люди, жінки, діти, тварини. Звісно, що в таких умовах бранці хворіли. І не дивно, що тут траплялися випадки смерті.
Олександр Закурдай, житель Гостомеля:
Саме у цьому підвалі одна жіночка померла, а взагалі в нас у містечку так померло ще три бабусі.
І що таке "живий щит" пан Олександр знає не з чуток.
Нас використовували як "живий щит". Виводили для того, щоб ЗСУ побачили, що тут є місцеві жителі. І якщо їх почнуть бомбити, то вони почнуть розстрілювати всіх мирних.
Загалом серед судових справ щодо порушення російськими окупантами законів та звичаїв війни понад 80% відбувається в заочному форматі. Утім, такі суди потрібні, переконані правники.
Павло Лисянський, правозахисник, директор інституту стратегічних досліджень та безпеки:
Коли вже є кримінальна справа і вже є рішення суду по цій кримінальній справі, то всі документи можна відправляти в Інтерпол.
Закон передбачає: навіть воєнні злочинці повинні мати свого законного захисника.
Але захист не просто голослівний, що ні, він цього не скоював, а повинні бути докази цьому і він повинен обґрунтовувати з використанням не оцінювальних суджень, а якщо людина використовує оцінювальні судження, то потрібно, звичайно, знімати матеріал і показувати. Я думаю, що громадська думка виправить його поведінку.
Отже, реальні злочини та заочні вироки. Утім, цей правовий механізм ще й як потребує удосконалення. Наступна справа. Той самий Ірпінський суд. Обвинувачують російського десантника.
Таким чином Тайбахтін обвинувачується в тому, що своїми протиправними діями, які полягали в жорстокому поводженні з цивільним населенням, скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Олександр Радченко, державний адвокат обвинуваченого:
Це все, як правило, заочні кримінальні провадження. А живі вони чи неживі. Дай Боже, щоб були неживі. Поки що інформація, що живий.
Десь пів години мені довелося користатися пошуковою системою в мережі, аби знайти інформацію, що цей росіянин загинув на війні з українцями ще влітку 2023-го.
- Подивіться, будь ласка, це він чи не він? - Він, він. А отут він навіть більше схожий, чим на тому фото.
Свого кривдника пані Ніна упізнала одразу. Микита Тайбахтін, у березні 22-го він знущався і хотів розстріляти цю жінку. Про його загибель потерпіла дізнається від нас.
Легше мені чи не легше, мабуть, усе ж легше.
Чого не скажеш про нашу судову систему, бо їй від того не легше. Вже понад рік суд витрачає час, зусилля, кошти й розглядає справу "у холосту".
Павло Лисянський, правозахисник, директор інституту стратегічних досліджень та безпеки:
Так, я з вами згоден, загалом, я вважаю, що по окуповані території України повинна бути одна державна інституція, яка б відпрацьовувала і інформаційний напрям, і інші напрями.
Та й у судовій системі деякі речі варто змінити. Рекомендації від юристів: Україні потрібен один суд, який би спеціалізувався лише на воєнних злочинах. Тоді у суспільства та міжнародної спільноти буде менше питань щодо якості розслідувань і вироків.
