За все скоєне: як працюють гармаші у Торецьку [ Редагувати ]
У Торецьку тривають бої, ситуація змінюється щогодини. Росіяни намагаються захопити місто і просто рівняють його з землею. Зараз від оборони Торецька залежить майбутня доля агломерації Костянтинівка–Дружківка–Краматорськ. Маленьке промислове містечко стоїть на шляху ворога.
Неймовірними зусиллями нашим воїнам вдається стримувати натиск. І не останню роль там відіграє українська артилерія. На позиціях наших гармашів під Торецьком побував наш воєнкор Ігор Левенок.
Приціл п'ятсот сорок десять! Навести!
Стомлені, але не зломлені! Як наші гармаші нищать ворога в боях за Торецьк!
Постріл! Постріл! - Фух, зараз триває інтенсивна робота…
Українські артилеристи б’ють по ворожій піхоті, яка атакує місто!
В принципі все, що в них є, сюди дістає, і це все небезпека…
Саме тому темнота є ситуативним союзником наших армійців. Хоча, і в цей час ворог теж не дрімає. Шлях до передової. Попереду палаючий Торецьк.
Бліндаж - невеликий, але облаштований всім необхідним, аби бійці могли бути на позиції кілька днів. Попри все вони працюють і вдень, і вночі!
Особисто при мені було, що "Ланцет" залітав, неприємне таке…
Віталій командир цієї позиції, і він керує артилеристами. Тутешню ділянку утримує 28-ма бригада імені Лицарів Зимового Походу.
Більшість часу хлопці сидять у бліндажі не лише з міркувань конспірації. Коли в небі щось літає, краще бути під землею.
Цікавлюсь, чи не нудно сидіти тут стільки часу, коли немає роботи? Хлопці жартують, мовляв, почекай зараз робота знайдеться.
Зараз тільки сядемо снідати, і в нас буде робота, ну, це як правило вже…
Така-от прикмета. А підкріпитися справді треба, бо сили ще знадобляться - каже артилерія.
Володимир - навідник гармати й душа цієї компанії. У цивільному житті працював далекобійником.
У перший день кум мені каже: поїхали на війну. Я кажу: ну, поїхали…
Відтоді Володимир відпустив вуса і козацького чуба.
Читав історію, і я повністю пронизаний помстою і ненавистю до цього ворога…
Хлопці звільняли Херсон, тепер б’ються за Донбас. Гатять по бліндажах та скупченнях ворожої піхоти. Росіяни лізуть як ті таргани.
Володимир, навідник гармати 28-ї ОМБР імені Лицарів Зимового Походу:
І підтягуються постійно, там один-два, один-два. Ми вичисляємо місце, де вони скупчуються, і працюємо туди…
Одна мить і артилеристи отримують сигнал. Робота і справді не забарилася.
Підготовка снарядів та визначення кута наведення - усе це гармаші роблять злагоджено і швидко. Хлопці розпочинають свою вогняну симфонію.
Ігор Левенок, кореспондент:
Піхотна гармата М101 американського виробництва. Вона хоч і зброя не нова, але дуже ефективна, кажуть наші артилеристи, зараз вони працюватимуть по цілі, яку вказали, а це здебільшого скупчення ворожої піхоти…
Своїм чудодійним калібром артилеристи карають окупантів, які нагрішили на нашій землі. На те вони - боги війни.
- За невинно замучених маму і трьох дітей! - За воїнів 28 бригади! - І це якраз один із тих різновидів роботи, яких не буває багато!!! - Поспостерігайте за небом, бо чуємо дрон… - Що ховаємося? - Так. Дрон-дрон-дрон…
Переконавшись, що небо чисте, захисники знову беруться насипати окупантам. Снаряди є - кажуть військові.
Батьківщину не можна втомитися захищати, бо це рідна земля. Усе буде добре, кажуть наші гармаші. І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі.
