рф прагне взяти Курахове в кільце: як ЗСУ тримають оборону [ Редагувати ]
Курахівський напрямок зараз один із найзапекліших на східній ділянці фронту.
Росіянам нещодавно вдалося прорватись у центр міста. Разом із тим ворог постійно тисне з флангів, аби взяти в оточення наше угрупування військ, що тримає оборону на цьому напрямку. Під’їзні шляхи до міста та навколишніх сіл росіянами вже прострілюються і контролюються ворожими ФПВ-дронами.
Одну з ділянок оборони тут тримає окрема 79 Таврійська бригада ДШВ. Без нашої з вами допомоги хлопцям буде складно. Тому команда "Подробиць" відкриває черговий збір для десантників. Його реквізити - далі в репортажі.
Це одна з трас, що веде з Покровська до Курахового. Інакше як дорогою смерті зараз не назвеш. Днями росіяни взяли її під вогневий контроль.
Власне, як і всі дороги навколо Курахового. За даними мапи DeepState, окупанти вже прорвалися до центру міста. Тепер з півночі та півдня тиснуть на флангах, аби остаточно взяти у кільце.
Ближні тили наших військ ворог цілодобово рівняє із землею артилерією, авіацією та ударними дронами.
Разом із десантниками 79-ї бригади на броньованому HMMWV ми буквально залітаємо через горловину Курахівського виступу. Головна перепона на нашому шляху - це не бездоріжжя, а російські ударні дрони. Вони полюють на будь-який транспорт, що з’являється в їхньому полі зору.
Станіслав Кухарчук, кореспондент:
Ну, от треба все робити максимально швидко, тому що техніці тут, на одному місці затримуватись не можна, адже росіяни на 180 градусів, тобто ми по суті зараз знаходимось в напівоточені.
Ледве встигаємо розвантажитись, як звучить команда "в укриття" – ворожі "пташки" скрізь.
Місцеві укриття – це в кращому разі невеличкі бліндажі, які артилеристи постійно під обстрілами намагаються поглибити й перекрити підручними матеріалами.
Після щоденного риття та цілодобової роботи біля гармати - такий вигляд мають руки колишнього головного економіста столичного банку. До повномасштабного вторгнення Олексій ніколи не був в армії, на фронт прийшов добровольцем у лютому 22 року. За цей час став фаховим артилеристом.
Олексій – військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади:
Всі мають вміти все, в кожному розрахунку так має бути – це по правильному, всі мають бути взаємозамінювані, і в принципі всі мають вміти все.
Коли звучить ця команда – це означає, що ворог знову пішов на штурм. Попри загрозу безпілотників, до роботи стає весь розрахунок. Гасло цих хлопців: "Піт гармашів, береже життя піхоти". Їхнім побратимам в окопах зараз значно складніше.
Росіяни штурмують нашу оборону в зоні відповідальності ОТУ "Донецьк" щодня. Але саме на Курахівський напрямок ворог стягнув найбільші сили. Великими колонами вже не атакують, штурмують винятково малими групами. Іноді росіянам вдається завести їх навіть в наші тили … Тому пильність посилена.
Дмитро, військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади:
Зараз і погодні умови погані, то зараз стараємось і вдень із нічником літати, в тепло їх добре видно, і позиції плюс ведуть спостереження. Підлітаємо, дивимось… - Діма, а вони на вас ідуть? - Вони там кружляють, то на північ, то на південь… Їх там четверо знову.
Воювати в напівоточенні та ще й в умовах, коли смуга фронту постійно рухається – вкрай складне завдання. На щастя, проблем із боєкомплектом в артилеристів-десантників зараз нема. До своєї гармати американці почали справно постачати снаряди, їхні запаси у США зберігаються ще з Холодної війни.
Та хай би як тяжко було, хлопці продовжують боронити країну. Андрій упевнений: іншого вибору в українців просто нема. Адже перемовини з росією закінчаться ще більшою війною…
Андрій - військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади:
С ними не договоришся… Но вот договорились о прекращении огня, будет перемирие… Сколько оно пройдет, 3 года, 5 лет максимум. Санкции с них не снимут, а с военних рельс они не сойдут… Надо дальше, им нужна война будет вторая.
У хвилини відпочинку артилеристи намагаються відкидати всі думки про війну. Тут, на фронті, у маленькому бліндажі, вони навчилися тішитися кожній дрібниці та кожній секунді життя. Хтось радіє дзвінку з дому, хтось - запашній каві, а хтось - звичайній цукерці…
