Бачив звірства росіян в Ірпені: історія оператора дронів [ Редагувати ]
Дотримання основних правил безпеки - це запорука збереження життя на війні, переконує герой нашого наступного сюжету. Патрульний поліціянт на фронті став оператором дронів, отримав позивний "Рембо". Що найбільше шокувало воїна під час виконання першого бойового завдання? Та чому спокійні дні на передовій "Рембо" називає жахливими? Він розповів Анастасії Пелешок.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
Розбиті міста, будинки, які ще тліють, тіла цивільних на вулицях, на дорогах, в подвір'ях, все це ми застали, побачили.
Щойно звільнений від окупантів Ірпінь. Понівечений, весь у вогні - таким його побачив патрульний за позивним "Рембо". Це було перше враження від повномасштабної війни. І воно приголомшило.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
У нас завжди була по наших автомобілях будь-яка допомога, як медична, так і продукти, людей, яких ми зустрічали, ми віддавали їм просто все. Ці люди жили в підвалах під'їздів, окупанти їх туди зганяли всіх, кого зустрічали, бачили. Вони їх своїми методами перевіряли, роздягали, дивилися татуювання, когось вбивали прямо біля їхніх будинків, під'їздів. Також було дуже багато людей похилого віку, яких ми находили уже мертвих в будинках, закриті будинки, собаки гавкають, сусіди розказували, що там жив дідусь, бабусі, їх давно не видно, така робота теж була.
А ще захисник уже тоді зрозумів: чесної війни ворог не вестиме. Відходячи з Київщини, росіяни лишали після себе небезпечні гостинці.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
У Гостомелі під аеропортом ми побачили автомобіль з ворожими розпізнавальними знаками в полі. Всередині між водійськими дверима і сидінням був якийсь боєприпас, тобто при відкритті дверей він би падав і, можливо, здетонував би. Ми цього не перевірили, ми повідомили саперам, сфоткали цей боєприпас, передали цю інфу, самі туди не лізли.
Восени 22-го поліціянт попросився на схід - там саме точилися запеклі бої.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
Ми знали, що є зведений загін, ми знали, що є поліцейські, які, як каже наш головний "Хижак", навалюють і тримають стрій, от ми хотіли до них. Наш командир дозволив, ми відучились і поїхали у цей зведений загін.
"Рембо" відправили на Лиманський напрямок. Туди, де гаряче від початку великої війни.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
На інших полях розриви - була така думка, чи точно нам їхати в сторону тих розривів. Я дивився на своїх напарників, як вони реагують на ці розриви, коли причеп землі в повітря підлітає, думки різні закрадаються. Ми вигрузились на пару сотень метрів далі, там уже були підготовлені більш-менш позиції, їх потрібно було далі готувати. Ми як новачки знали, що копати їх будемо ми. Поки ми з напарником його копали, за пів дня присіли мільйон раз, бо ти чуєш, як летить снаряд, він свистить, ми уже присіли, він полетів, розірвався в полі, встаєш і копаєш далі.
Бахмут, Часів Яр, Горлівський напрямок, Серебрянський ліс. "Рембо" воював у багатьох секторах на сході України. Не раз опинявся у небезпеці, уціліти допомогли власна обережність і дотримання простих правил безпеки.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
Страх є у всіх, він присутній завжди. Думки про смерть на кожному виїзді, кожен раз, коли група сідає в машину, ми можемо слухати музику, шутити жарти, але чим ближче до своєї позиції, тоді уже ніхто музику не слухає, ніхто не шутить, тоді уже наступає момент тиші, коли кожен з думками. Конкретно цей виїзд, ця дорога до окопа, бліндажа може перерватися якимось обстрілом. Я завжди вірю в те, що я виживу і мене це мине, і все для цього робив. Це той момент, коли ти приїжджаєш на позицію, чуєш, як летить снаряд, ти можеш присісти, ти чуєш, що він летить в сторону, але ти все одно займаєш позицію про всяк випадок.
Спокійні дні на фронті теж є, розповідає "Рембо". Проте наших оборонців вони геть не тішать.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
Жахливий день, коли він пройшов в пустоту. Це день, коли майже нічого не відбувалось - переміщення ворога мінімальні, ти не зробив роботу, яку хотів, ти їхав, щоб його виявити й знищити, а бувають такі дні, коли ти цілий день літаєш, все тихо, нічого не робиться.
Коли трапляється відпустка, насправді дуже складно перелаштуватися на мирне життя.
Позивний "Рембо", патрульний поліцейський, боєць зведеної стрілецької бригади "Хижак":
Приїжджаєш, перший тиждень, може, два мовчиш, ні з ким не говориш. Важко думати головою, коли вона живе війною і шукаєш, як себе з цього стану звільнити. У мене є мотоцикл, я його просто до рами розібрав, хоча він в ідеальному стані, але я вирішив посидіти біля нього погратися, потім подумав, навіщо я це зробив, потім його ще до кучі складати, але я цим займався три дні.
Та попри війну, яка вже, схоже, тече у жилах, "Рембо" понад усе мріє про перемогу. А доки тривають бої, він знову й знову вирушатиме на схід, щоби боротися за свободу батьківщини та за мир у рідному домі.
