Пережив полон і став чемпіоном: історія захисника Маріуполя [ Редагувати ]
Двічі його ледь не вбив ворожий ФАБ, 4 місяці через поранення він нічого не бачив і навіть пережив російський полон, та не зламався. Тепер прославляє країну на міжнародних спортивних змаганнях. Сергій Дубов з рідним Маріуполем був до кінця.
Ще у 2015 році приєднався до лав прикордонників, а під час повномасштабного вторгнення стримував ворога під постійними обстрілами. Що воїн пережив і як знайшов сили рухатись далі - наш наступний сюжет.
Захисник Сергій Дубов згадує, як нібито випадковість не раз його рятувала. Особливо під час запеклих боїв за рідний Маріуполь.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Просунуте, з величезним майбутнім місто було. Було… Дуже яскраве, дуже чисте, з класними комунікаціями, з класними парками, пляжами.
12 років Сергій працював на "Азовсталі". Потому очолив службу таксі. Та звичне повсякдення змінив 2014.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Не виникало ніяких сумнівів, що треба допомагати саме хлопцям нашим, українцям. Я там в принципі з перших днів їм і допомагав у цьому: десь щось привезти, десь щось там дізнатися, навіть у якісь сірі зони виїжджав.
Невдовзі Сергій і сам пішов боронити Україну. Як прикордонник служив на лінії розмежування, виявляв ворожі ДРГ. На початку повномасштабного вторгнення неподалік вибухнув артилерійський снаряд. Боєць не відчував руки й нічого не бачив. Праве око втратив, ліве було пошкоджене. А евакуювали його, пораненого, саме на "Азовсталь".
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Нам хлопці носили їжу із сусіднього бункеру. А він теж працював на заводі. Я в нього питаю, де ми територіально знаходимось. А він каже: "Коксовий цех". А я тут, кажу, 12 років пропрацював...
Сергій залишався в бункері до 16 травня 2022. Далі за наказом оборонці Маріуполя склали зброю і погодилися на полон. Боєць згадує, як росіяни намагалися зламати психологічно: змушували слухати їхній гімн й усіляко дезінформувати.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Давлять: "росія переможе, усе переможе», а сам каже: "А там щось від Києва наші відійшли". Думаю, отак ви перемагаєте, що відступаєте. Думаю: значить усе ок.
Понад місяць прикордонник пробув у ворога. Одного ранку його та інших полонених хутко підняли й повели в автобус.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Видно, що вони злі такі стали, почали казати: "Зараз вдома будете". Єхидствували. Думаю: та пофіг, кажіть уже, що хочете. Ми зараз будемо вдома.
29 червня 2022 року Сергій повернувся додому. Далі – 6 операцій, після яких захисник Маріуполя вперше за чотири місяці зміг бачити.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Перша операція – ще нічого. Друга операція – силуети якісь почав відрізняти. Потім ще одна операція – бачу вже все, усі перешкоди, усе, що є.
Щойно відновився зір, кожного дня чоловік долав вулицями по 10 кілометрів. Та цього було замало.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Спорт – це життя, він допомагає тобі морально, ти втомлюєшся – приємна втома.
Понад 50 медалей на різних змаганнях: і цифра неточна, бо нагороди Сергій уже й не рахує.
Торік на змаганнях Повітряних сил США прикордонник виборов 3 золота. Серед дисциплін - кросфіт, велоспорт та веслування на тренажері. А ще планує підкорити плавання та тріатлон. Мрія ветерана – виступ на Іграх нескорених.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Я ще той Invictus дивився до поранення, від 2017 року. Я пишався цими хлопцями, дивився на них. Потім коли вже був поранений, я про це згадував, думав: "Якщо я залишусь живим, я там буду".
Найбільша підтримка Сергія у житті та спорті - це родина: дружина, два сини й донька.
Сергій Дубов, військовослужбовець:
Я дуже щаслива людина, бо в мене є така родина. О, гляньте, віршами почав розмовляти. Ну, так воно і є. Ми вже 20 років разом. Ми багато чого пережили.
Ветеран переконаний: кожен створює власну реальність, тому закликає й інших побратимів шукати своє покликання.