У Сумах тривають поховання жертв ракетного удару [ Редагувати ]
У Сумах тривають поховання загиблих після ракетного удару. Сьогодні в останню путь провели 17-річного хлопця. Загалом у Вербну неділю в результаті російського теракту загинули 35 людей. Серед них 2 дітей. Далі сюжет Юлії Зайцевої.
Біля домовини заходиться плачем мати. Тієї трагічної неділі її син, 17-річний Олег, їхав святити вербові гілочки. Хлопець з дитинства любив природу, займався в гуртку юних натуралістів та зрештою обрав фах, пов’язаний з технікою - і це його захопило.
Галина Похілько, керівник навчального закладу:
Коли говорять, що Бог забирає найкращих, це дійсно про Олега, тому що цей хлопець спокійний, довірливий, дуже контактний, мабуть, найкращий серед людей. Це дитина, яка будувала своє майбутнє, бо з першого дня він якось був захоплений своєю професією. Біль, смуток, мабуть, більше ненависті до тих тиранів, які прийшли на нашу землю, щоб забрати наших дітей.
До перехрестя, де сталася трагедія, з квітами прийшла родина Тетяни Кваші. Жінка, що загинула від рук терористів, все життя працювала медсестрою.
Людмила, донька загиблої:
Вона була на зв’язку, після другого - зв’язок обірвався, я їй не могла додзвонитися, шукали кругом, до останнього думала, що вона жива. Медсестра з великої літери, дуже себе зарекомендувала на роботі, були великі плани, скажімо так, спортсменка, завжди слідкувала за своїм здоров’ям.
Напередодні на колінах зустрічали в Прилуках траурний кортеж, що віз тіло загиблої Дарії Лободи. Єдина дитина у батьків. 13 квітня дівчина з подругою гуляли біля університету, в якому другий рік навчались на медиків.
Світлані Штепі також було 19. Вона родом із Дніпропетровщини.
Її можна було помітити й в спортивних змаганнях, і в літературному конкурсі, і в хімічному експерименті, і в олімпіаді з біології. Їй все було однаково цікаво. А вирішила стати лікарем…
Днем раніше в Старому Селі поховали всю родину Мартиненків. 11-річний Максим мріяв у майбутньому стати зіркою футболу.
Олена Курінна, знайома родини загиблих:
Знаю, що вони по суботах і неділях ходили на "Барсу", на футбол, сина возили. Вони жили дружно, я ніколи не бачила, щоб вони були порізно. Вони завжди були разом і загинули вони теж разом.
Микола займався монтажними роботами, дружина Наталія була вихователькою в дитсадку, а після скорочення працювала у галузі краси.
Лілія Курасова, подруга загиблої:
Ми пропрацювали з Наташею 23 роки, ми були в різних ситуаціях. Вона завжди посміхалась, вона була позитивна, вона вірила у свої можливості, вона вірила в щастя, вона дійсно була дуже щаслива своєю сім’єю, своєю дитиною, своїм чоловіком. Ось так за одну мить люди, які мали надчисту, найщирішу душу, вони просто зникли. Це просто несправедливо. Я вважаю, що має світ розуміти, наскільки несправедливе ставлення до таких подій. Так не має бути.
