Великоднє перемир'я: як відреагували у США і Європі [ Редагувати ]
Театр для одного глядача. Так зване "великоднє перемирʼя" не слід сприймати як готовність росії до припинення війни.
Про це повідомили одразу кілька західних видань. Пропозиція 30-годинного припинення вогню - лише спроба задобрити американського президента Дональда Трампа. Чому росії не вигідно сваритися зі США та чи повірила західна преса у роль путіна-миротворця - розповість наша міжнародна оглядачка Світлана Чернецька.
Пряник для Трампа і перша справжня поступка агресорки від початку війни. В газеті The Washington Post пояснюють, що 30-годинне перемирʼя, запропоноване російським диктатором, було вимушеним кроком. Адже кремль зрозумів, що має зробити жест доброї волі, аби не гнівити американського президента. Заява путіна про великоднє припинення вогню пролунала менш ніж за добу після того, як глава Білого дому пригрозив вийти з перемовин про мир, якщо не побачить прогресу з боку Києва та москви.
Марія Снєговая, старша наукова співробітниця Центру стратегічних та міжнародних досліджень CSIS:
Нещодавно з’явилися ознаки того, що Трамп незадоволений російською стороною - тим, що путін не надто поспішає реагувати. Бо фактично росія посилила свої жорстокі атаки на українські міста. Загинули багато мирних жителів. Отже, це одна зі спроб дати Трампу бодай щось, навіть якщо це дуже частково, адже початковий запит від американців був на 30 днів. У результаті маємо одностороннє рішення про припинення вогню без переговорів з Україною лише на кілька днів на Великдень. Таким чином путін нібито підтримує переговори, йде на поступки, але не на значні.
Це радше схоже на дипломатичний танець, а не на військовий чи моральний маневр - кажуть на британському Sky News. Бо москва, на відміну від Києва, не погодилася на 30-денне припинення вогню, запропоноване Вашингтоном. А для запровадження морського перемирʼя висунула цілий ряд вимог. Натомість великоднє припинення вогню путін назвав власною миротворчою ініціативою, і закликав Україну слідувати його прикладу. Адже останнє, чого хоче російський диктатор - це розлютити Трампа і зруйнувати поновлення відносин між США та росією.
Іян Келлі, посол США в Грузії у 2015-2018 рр.:
Тут ідеться про спробу втримати Трампа у грі. путін гадає, що може отримати набагато більше від США не в питанні України, а щодо деяких обмежень, накладених американцями, зокрема санкцій. Крім того, він намагається підкупити Трампа великою торгівельною угодою або доступом до корисних копалин. Тому я справді вважаю, що він прагне продовжити ці переговори за посередництва Трампа.
Чіп Чепмен, генерал-майор збройних сил Великої Британії у відставці:
Це доволі хитрий крок, він має на меті повернути цікавість і прихильність американців. Мовляв, дивіться, ми демонструємо свої наміри, хоча це й нісенітниця, будь ласка, не кидайте нас. Для цього є дві вагомі причини. Перша - це те, що ми чули з Вашингтона, що США можуть визнати Крим російським, а друга - базується на заявах Віткоффа, що найшвидший спосіб досягти перемирʼя - це віддати росії не лише Крим, а й чотири області: Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську.
Це легка дипломатична перемога для путіна - вважають у The Wall Street Journal. І насамперед такий крок працює на зовнішню аудиторію, бо нібито демонструє готовність агресорки до мирного врегулювання. Втім, Києву вдалося засвідчити блеф москви. Адже вона не відреагувала на пропозицію президента Зеленського продовжити часткове перемирʼя в повітрі - припинити далекобійні удари по цивільній інфраструктурі хоча б на 30 днів.
Марія Снєговая, старша наукова співробітниця Центру стратегічних та міжнародних досліджень CSIS:
З українського боку розумним кроком було зробити зустрічну пропозицію, щоб путін не виглядав головним миротворцем. Це спроба перехопити ініціативу від росії, і водночас продовжити припинення вогню. Як на мене, обидві сторони зараз стурбовані тим, як вони виглядають в очах адміністрації США - хто більш готовий до примирення, хто більше наполягає на укладенні миру. І це свідчить, що США все ще тримають важелі впливу по обидва боки.
Тим часом в Інституті вивчення війни підсумовують :великоднє перемирʼя довело, що будь-який режим тиші не працюватиме без чітких умов і моніторингу. Аналітики інституту зафіксували продовження бойових дій на лінії фронту, та не можуть незалежно довести, хто першим порушував режим припинення вогню.
