Україна відстояла своє: що в новій угоді про копалини [ Редагувати ]
Україні не доведеться повертати американські гроші, витрачені на військову допомогу за президентства Байдена. Це найбільша поступка Штатів під час укладення угоди про надра, кажуть західні аналітики. Які плюси та мінуси документа, підписаного у Вашингтоні. Думки експертів збирала наша міжнародна оглядачка Світлана Чернецька.
Три місяці інтенсивних перемовин. Кілька проєктів угоди і врешті готовий підписаний документ. На сотий день президентства Трампа, Київ та Вашингтон усе ж таки підписав угоду про видобуток рідкісноземельних мінералів в Україні. Західні аналітики були безжальними до попередніх текстів документа. Називали їх "вимаганням" та "рекетом". Бо США наполягали на повному контролі над українськими надрами. Щоби вирішувати, що, де, коли й скільки видобувати. Та ще й хотіли забирати прибуток нібито на виплату "боргу". Так Дональд Трамп називав усю попередню допомогу США, надану за президентства його попередника Байдена. Оцінив її на 350 млрд доларів. Але кінцевий варіант угоди став значно збалансованішим, підкреслюють аналітики. Бо залишає Києву повний контроль за надрами.
Джим Таунсенд, старший науковий співробітник аналітичного Центру нової американської безпеки:
На початку українцям підсовували угоди, які фактично позбавляли їх суверенітету над власними копалинами. Це було схоже на вимагання, тому українці опиралися. Аж доки не добилися прийнятного документа. Крім того, ця угода зазирає не в минуле на повернення боргу, а в майбутнє. Бо гроші українсько-американського фонду витрачатимуться для подальшої відбудови України.
Серед очевидних плюсів для Києва експерти називають гарантію Вашингтона, що ця угода не заважатиме руху України до Євросоюзу. А ще, уперше від початку каденції Трампа, на папері прописали можливість отримання нових військових пакетів допомоги. Відтепер плата за нову зброю від Штатів ітиме на рахунок фонду. І це добра новина, запевняють фахівці. Бо вже виглядало так, ніби американський президент може відмовитися навіть і продавати критично важливе озброєння Києву. Але не лише Штати пішли на поступки в цій угоді, зауважують аналітики. Києву теж довелося помʼякшити свою позицію. Зокрема, щодо переліку ресурсів на видобуток. Бо до мінералів додали нафту та природний газ. Щоправда, це стосується лише нових родовищ. Крім того, у документі так і не зʼявилися гарантії безпеки від США.
Джеймс Ніксі, директор програми "Росія та Євразія" Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House:
Для України ця угода справді має певну цінність. Бо вона забезпечує конкретні відносини між країнами. Важливо, що угоду укладають із київським урядом, а не росіянами. Хоча чимала частка покладів мінералів на окупованій території. Тож потенційно Штати можуть натиснути на росіян припинити вогонь чи укласти перемирʼя для отримання доступу до родовищ.
Західні аналітики погоджуються, що підписана угода не охоплює усі питання співпраці. Тому важливо побачити, що пропишуть у технічних документах. Але просто зараз безумовний успіх - це сам факт отримання угоди.
Джим Таунсенд, старший науковий співробітник аналітичного Центру нової американської безпеки:
Це поворотний момент, що ми принаймні можемо досягти певних паперових домовленостей між США та Україною. І це може наблизити нас потенційно до угоди про гарантії безпеки. Зеленський хотів би членства в НАТО, але цього не станеться. Європейці, які збираються направити війська, це також не гарантія безпеки. А завдяки угоді залучається Трамп, залучаються американські компанії. Сполучені Штати не зможуть просто піти.
Сам міністр фінансів США назвав угоду "початком історичного економічного партнерства та підтвердженням того, що Штати залишаються відданими вільній, суверенній та квітучій Україні". Слова, які не так часто звучать в адміністрації Трампа.
