День пам'яті: що приховують архіви про найбільшу війну в історії людства [ Редагувати ]
І знову до головної теми дня. Рівно 80 років тому, 8 травня в Європі настав мир. Нацистська Німеччина підписала безумовну капітуляцію. Саме цю дату у світі вважають Днем пам'яті та перемоги. В цей день згадують десятки мільйонів полеглих у тій війні. Лише в Україні за 6 років Другої світової загинули майже 10 мільйонів людей. Це третина тогочасного населення УРСР.
Втім, у Радянському союзі, а наразі в росії, цей день відзначають окремо - 9 травня!
Невже справа лише в даті? Це останній сюжет із циклу, присвяченого 80-ій річниці Перемоги над нацизмом у Другій Світовій. Розказує Євген Лесной.
Потяг Перемоги курсує росією, на платформах лжеветерани Другої світової.
У всьому світі, в чаді "победобесія", прихильники "русского міра" ходять колонами з портретами учасників тієї війни.
Дитячі марші та одяг для немовлят у пологових - як форма солдатів Червоної армії. І все це - лише прелюдія параду Перемоги в москві 9 травня.
Дмитро Гайнетдінов, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні:
9 травня, тобто наступний день після церемонії капітуляції Німеччини по-радянськи, це вже, відповідно, День перемоги, який був прийнятий у Радянському Союзі. І саме з цієї точки пішло серйозне світоглядне цивілізаційне розходження.
росія, що проголосила себе правонаступницею СРСР, охоче успадкувала і всі міфи, на яких трималася імперська ідеологія Союзу.
Вікторія Яременко, начальниця Управління наукового та інституційного забезпечення політики національної пам’яті:
росія успадкувала цей міф про Велику Перемогу і активно його розвівала. І навіть дещо в більшій формі його поглиблювала. Власне не даремно фігурує цей термін "победобесіє". Вони на це робили свою ставку.
Насправді акт капітуляції нацистська Німеччина підписала ще 7 травня. Але це не сподобалося Сталіну.
Дмитро Гайнетдінов, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні:
Є такий загальновідомий факт, що Німеччина підписала капітуляцію двічі. Перший раз у Реймсі 7 травня 1945 року, і там був присутній радянський представник, генерал Суслопаров, але це відбувалося без санкцій Сталіна. Якщо говорити простою мовою, для Сталіна, як для справжнього диктатора, деспота, було важливо показати, хто головний.
Тому з'явилися ось ці всесвітньо відомі кадри - з улюбленцем Сталіна маршалом Жуковим.
Дмитро Гайнетдінов, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні:
8 травня Німеччині довелося підписувати капітуляцію вдруге. Ми знаємо, що це стало підставою для того, що наступний, умовно, мирний день в Європі 8 травня - це дата про пам'ятний день в сучасній європейській культурі пам'яті.
Через різницю в часі в москві це вже 9 травня. Але перші 20 років День Перемоги в СРСР не був ані вихідним, ані особливим святом. Бо кількість жертв тієї війни жахала навіть Сталіна. Лише з 1965 року Перемогу над нацизмом у Другій світовій починають розкручувати як міф Великої Перемоги.
Роман Кабачій, старший науковий співробітник науково-експозиційного відділу історії бойових дій світових війн XX ст. музею, кандидат історичних наук:
Це було передусім Брєжнєву вигідно, як учаснику цієї війни. Тобто, 9 травня відтіснило на другий план "жовтневу революцію", так звану. Почали штампувати медалі. До 20-ліття, спершу 30-ліття, 40-ліття Перемоги, взяття якихось міст і так далі. Тобто, обвішували цих ветеранів.
Якщо в Європі та у всьому світі закінчення війни в 1945 році - день пам'яті, то в СРСР - це зайва нагода побряжчати зброєю. Ось кадри з того самого параду Перемоги в 1965-му.
А це вже Червона площа минулого року. Суть та сама.
Та в соціалістичній повоєнній Німеччині головним днем звільнення від нацизму було саме восьме, а не дев'яте травня. Хоча і святкували за комуністичними традиціями. Цьогоріч в об'єднаної та демократичної Німеччини - це вихідний. Привід згадати минуле.
Йорґ Морре, директор Музею Берлін-Карлсгорст:
8 травня. Бо саме ця дата зазначена в Акті капітуляції. Німці вважають: війна завершилась опівночі 8 травня. 9 травня не відіграє ролі у німецькій пам’яті. Я знаю про це. В історичному контексті, антигітлерівська коаліція - США, Велика Британія, СРСР погодилась, що 8 травня - це перемога.
А ось в комуністичній Польщі саме 9 травня називали днем Звільнення.
Кацпер Кіта, професор Варшавського університету:
Була преференція Сталіна. Це, звісно, радянське керівництво. Тому були постійні військові паради, які організовували цього дня. Лише у 2015 році, коли дата формально змінилася в Польщі з 9 до 8 травня.
Андрій Павлишин, письменник, перекладач, полоніст:
Польські політики наважилися перенести свято, як вони його назвали, національний день перемоги, перенести на 8 травня, як і у всій Європі. Польські політики вже в незалежні часи не хотіли дратувати від медіа, тому що в росії 9 травня було предметом національної політичної релігії, культу "побєдобєсія".
В Україні з 2015 року до початку повномасштабної війни був перехідний період. 8 травня, як у Європі, був день Пам'яті за загиблими у Другій світовій війні. А 9 травня - для людей, що жили за радянською історією, День Перемоги.
Віталій Дрібниця, викладач історії, блогер Vox veritatis:
Не забуваємо, що пропаганда була скрізь, кругом і так далі. Отримати паралельну інформацію було неможливо. А зараз люди просто не хочуть отримувати паралельну інформацію і живуть такими старими міфами якась частина населення.
Спроби подолати ці наративи срср про 9 травня та Велику Вітчизняну були ще в нульових роках. Ось що згадує онука учасника Другої світової Яна Дзига про намагання пояснити дідусеві історичну правду.
Яна Дзига, онука учасника Другої світової війни:
Коли вже щось почала в часи незалежної України дізнаватися про те, що таке Друга світова і виходила сама з парадигми ВОВ, прийшла до дідуся і сказала, дідусь, я більше не називаю Великая Отечественная. Ну і скажу так, в мене мало не полетіла його палиця, з якою він ходив все життя. Дід все життя святкував переважно, навіть не переважно. Для нього найголовнішими святами були два таких. День перемоги і його день народження.
Уся пропагандистська машина СРСР працювала на створення міфу про єдину державу-переможницю і великий радянський народ. Тиснули передовсім на емоції.
Вікторія Яременко, начальниця Управління наукового та інституційного забезпечення політики національної пам'яті:
За радянського союзу було створено такий моноліт, міф Перемоги. І він був створений навіть не стільки дослідженнями, а у великій мірі через популяризаційні заходи, через пісні, через школи. Це відбувалося таке щеплення. Через те, що цей міф був дуже міцно емоційно побудований, зберігається певна кількість людей, яка віддавала йому шану.
Усі міфи про перемогу саме 9 травня кремль напряму пов'язує з сучасністю. Будь-який відступ від радянського висвітлення історії сприймається як зрада. У Музеї історії України розповідають про таких відвідувачів.
Дмитро Гайнетдінов, заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні:
Переважно люди старшого віку, безперечно. Люди, які, очевидно, не хотіли чи не змогли переосмислити для себе війну. Ну, вони говорили, напряму, що ми, на мову, бандерівці. Що це відступ від священної пам'яті наших предків, пам'яті дідах. Ну, і весь цей наратив радянської доби.
Офіційно Україна відзначає День пам'яті та перемоги над нацизмом, разом зі всією Європою, лише з 2023 року. Більше жодного 9 травня. Усе відбулося вже під час повномасштабного вторгнення. І це ще один важливий крок, коли остаточно "Ніколи знову" і жодного "Можемо повторити".
Євген Лесной, кореспондент:
Я так само як і багато хто з вас, вихований в радянських традиціях святкування саме Дня перемоги й саме 9 травня. Та навіть, якщо подивитися мою стрічку в Фейсбуці ще за 2013 рік, саме 9 травня я згадував дідуся, що воював проти нацизму. Тож позбавлятися радянських наративів ніколи не пізно, бо вони брехливі, у першу чергу.
