Понад десять годин його не могли евакуювати: з тіла медика дістали шмат металу [ Редагувати ]
Він рятував побратимів, допоки допомога не знадобилася самому. По позиції бойового медика Миколи росіяни гатили з танка. Осколок влучив бійцеві у спину. Пів доби через безперервний обстріл пораненого не могли евакуювати.
Далі в нашому ефірі історія воїна на псевдо "Гроза". З ним мої колеги познайомились у госпіталі на Рівненщині. Бойовий медик, який понад три роки боровся за нашу незалежність, тепер після важкого поранення виборює свою самостійність.
Я під обстрілами перев’язував їх, під обстрілами збезволював і помагав витягнути, щоб зосталися живі.
Микола - бойовий медик. Рятував побратимів, аж доки допомога не знадобилася йому самому.
Микола, військовослужбовець:
Висів дрон і нас обстрілював танчик майже точними попаданнями, і залетів осколок. Двоє були з напарником на позиції. Кажу: знімай з мене бронежилет, знімай всі засоби й бігом, кажу, затикай рану, щоб менша кровотеча була.
Обстріли були настільки сильними, згадує Микола, що понад десять годин його не могли евакуювати. Вже у шпиталі воїн дізнався: з його тіла лікарі дістали чималий шмат металу.
Чотирнадцять на вісім сантиметрів, майже на пів спини.
Осколок пошкодив Миколі хребет. Тепер боєць пересувається на кріслі колісному. Нині перебуває на реабілітації у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни.
Під наглядом фізичного терапевта вчиться долати перешкоди.
Щоб пацієнт на кріслі колісному міг самостійно пересуватися по вулиці, долаючи архітектурні бар’єри.
Техніку їзди на кріслі колісному Микола відпрацьовує щодня вже понад три місяці. Чоловік прагне бути мобільним.
Павло Дячук, фізичний терапевт:
Ми працюємо над загальнозміцнювальними вправами для Миколи, щоб він підтримував себе у фізичній формі, міг себе повністю обслужити.
Трошки відхиляємся до переду і працюємо до грудей. Добре.
Посилено займається і на тренажерах.
Микола, військовослужбовець:
Нада укріпити спину. Тобто, якщо ти раніше міг навіть не задумуючись зробити ту чи іншу вправу і воно тобі не було так тяжко, то зараз ти не можеш чи присісти, чи нагнутися від того, що воно болить.
Така наполеглива праця пацієнта вже дала свої результати, кажуть медики.
Віталій Крам, лікар фізичної та реабілітаційної медицини:
Він вже багато чого навчився, що він може себе самостійно обслуговувати. Став незалежний такий в мобільності на кріслі колісному. Тобто успіхи йдуть досить непогані.
Через це лікарі нещодавно перевели Миколу з палати у модульний будинок. Тут немає допомоги медперсоналу і все треба робити самому. Але приміщення повністю пристосоване для людей з інвалідністю.
Є холодильник, яким зручно користуватися, можна під’їжджати.
Миколі 46. У перший день повномасштабного він мав їхати за кордон на заробітки, але вже понад три роки - боєць третьої танкової бригади на псевдо "Гроза".
Микола, військовослужбовець:
Нас сначала під Київ кинули, потому шо ворог ішов до Києва. Після того нас перекинули на Харківський напрямок. Сначала на границі, потім перекинули на Куп’янськ, а потім закидали в Луганську область, щоб вони не лізли на Харківську область.
На реабілітації веде активний спосіб життя. Бере участь у змаганнях, до яких залучають пацієнтів госпіталю.
Захоплюється шахами й настільним тенісом. А ще полюбляє готувати смаколики.
Достаю з тумбочки там сахар, муку.
На цій ергокухні у шпиталі спік навіть два величезні торти.
Дарина Машенкова, ерготерапевтка:
Микола дуже хотів приготувати торт. Це було його бажання, його особиста ціль. Для нас це також було дуже приємно посмакувати випічкою від нашого пацієнта.
Випічкою, розповідає Микола, захоплювався ще до великої війни. І навіть коли був на позиціях, іноді частував побратимів тортами.
Микола, військовослужбовець:
Обичні торти бісквітні робив. Коли з позицій приїжджав, мав відпочинок, вдруг там в когось день народження чи якийсь празник, просто так, щоб попробувати з’їсти як вдома.
Микола родом із Вінниччини. Там на нього чекає дружина і донька. Син теж став на захист України. Поки той нищить ворога з дронів, батько невтомно працює над собою.
Моє найбільше бажання - стати на ноги, щоб стати незалежним.
