Фатальна СМС [ Редагувати ]

Життя. Найцінніше, що в нас є. Ще кілька років тому, навряд чи хтось міг припустити, що воно зможе залежати від коротенької смс-звістки. На що ви готові заради життя власної дитини? Певен, майже на все.

Останнім часом злочинці часто використовують дітей, як засіб вимагання грошей. Випадок, про який ми розповімо - не буденне викрадення, які, на жаль, стали доволі звичними. Зникнення десятирічної дівчинки і смерть літньої жінки. Що могло бути спільного між цими людьми та цими злочинами? Як смс-звістки мобільним телефоном пов'язані з трагедією? Непроста загадка, за розкриттям якої пропоную вам прослідкувати разом з нами.

Тиждень страху за життя дитини. Тиждень невідомості й жаху. Тиждень розслідування, до якого залучили найліпших фахівців міліції, прокуратури та Служби Безпеки України.

Батько постраждалої: "Надежда была. Вся эта неделя, вся неделя прошла в мыслях о том, что ребенок жив. Надежда. Я верил до последнего дня".

Матір постраждалої: "Мы приехали с мужем домой, подошли к двери, в дверях лежал листок, сложенный вчетверо, он был просунут в дверь".

Саме цей папірець став для родини Семенковичів фатальним.

Матір постраждалої: "Я взяла эту бумагу: подумала, что перепись, еще ее так сжала и бросила на кухню, и побежала к телефону звонить".

А телефонувати по всіх друзях і знайомих Лідія Петрівна почала тому, що її доньки, яка вже мала повернутися зі школи, - вдома не було. Ніхто не знав, де могла подітися дівчинка. У школі була. Після уроків, зі слів знайомих - нікуди не збиралася. Ще б пак! Ганна обов'язково повідомила би матір.

Матір постраждалої: "Прозвонила по подругам, и позвонила своему директору, он посоветовал звонить в милицию".

Коли Лідія Петрівна набирала номер нуль два - руки тремтіли. Було передчуття: з дитиною щось недобре. Проте, поговорити з черговим жінка не встигла.

Матір постраждалої: "А тут входит муж. И говорит, чтобы я положила трубку, потому что Аню похитили. Вот письмо. И стал читать это письмо".

Реакцію батьків на вбивче повідомлення неважко передбачити. Це - шок. Вони не думали про те, хто й навіщо викрав Ганну. А лише про те, аби дочка повернулася живою.

За життя Ганни Семенкович злочинець вимагав двадцяти тисяч доларів. Часу на роздуми не дав. Того ж вечора батьки мали ввімкнути світло в стількох вікнах їхньої квартири, скільки їм треба днів для збору суми. Вікон у помешканні - шість.

Матір постраждалої: "Мы включили во всех четырех комнатах свет, и чтобы он горел с 9 до 10. И в этот период времени свет горел, а потом уже муж позвонил из милиции, сказал, что он в горотделе, что придет, как только освободится".

До міліції батьки зниклої дівчинки все ж звернулися, але, чомусь, не повідомили одразу про записку, знайдену в дверях.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Вони хотіли поспілкуватися з особами, які цю записку принесли і, як вони думали, у кого знаходиться донька, аби переконатися в тому, що вона дійсно жива".

Батько постраждалої: "Однозначно, даже не думая, я знал, что с бандитами на сговор нельзя идти. Потому что если дашь палец, откусят руку. Даже мысли не было - я сразу пошел в милицию. Моментально".

Ганна Семенкович. Десятирічна дівчинка з порядної забезпеченої родини. Чому саме її взяли в заручниці? Хто злочинець? Чи був це хтось знайомий, чи жертву обирали випадково? І взагалі - чи жива ще дівчинка? Версій було багато. Тим паче, що викрадач поводився неординарно. На контакт із батьком вийшов того ж вечора, за допомогою смс-звістки.

Батько постраждалої: "В смс говорилось, что деньги нужно положить в камеру хранения на железнодорожном вокзале".

Звідки злочинець дізнався номер мобільного Дмитра Семеновича? Чи означало це, що викрадач - близька людина? Звісно, відпрацьовували всі версії.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Проводився загальний комплекс пошукових закладів на території Житомира, і одразу нами, вивчивши спосіб життя дитини, поспілкувавшись із зв'язками, була отримана інформація про те, що дитина з досить забезпеченої нормальної сім'ї - просто так вона залишити місце проживання не могла".

Викрадення дівчинки. Тоді ніхто не припускав, що воно пов'язано з жорстоким убивством літньої жінки, яке сталося в Житомирі за кілька днів до того, як зникла Ганна.

Николай Климчук, начальник УВС в Житомирській області: "По лінії 02 надійшло повідомлення від громадянина, що у квартирі по Майдану, будинок п'ять, виявлений труп його матері Кальченко Зінаїди. Була направлена група з працівників МВС, прокуратури".

Сумнівів у тому, що Зінаїду Кальченко вбили, не залишалось. Утім, тоді не було приводів проводити паралель між убивством жінки та викраденням Ганнусі Семенкович.

Миколай Климчук, начальник УВС в Житомирськiй областi: "Під час огляду місця події в квартирі виявили труп Кальченко Зінаїди з тілесними ушкодженнями - різані рани шиї, а також зі зв'язаними липкою стрічкою руками".

Жінка жила тихо. Хіба що, інколи сварилася з сусідами, навіть обіцяла, що поскаржиться на них міліції. Обидва розслідування тривали: справи про вбивство Зінаїди Кальченко та викрадення Ганни Семенкович. І якщо в першому - жодної зачіпки поки що не з'явилося, то спілкування батьків зниклої дівчинки й викрадачів тривало активно.

Тим часом, в одному з господарських магазинів молодий чоловік вибирав мотузку. Йому була потрібна міцна, довга, та, чомусь, обов'язково кольорова. Продавці охоче допомагали йому порадами. Чи були б вони такими люб'язними, коли б знали, що покупець добирав знаряддя вбивства?

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "За допомогою смс-повідомлення злочинець вимагав від батька суму в розмірі 20 тисяч доларів США, батько мав покласти їх в одну із комірок камери схову на вокзалі міста Житомира. Батько на вимогу злочинців це зробив , було встановлене цілодобове спостереження за коміркою".

Складно уявити, чого коштували ці дні невідомості батькам зниклої дівчинки. Мати потрапила в лікарню із серцевим нападом. Батько - тримався над силу і співпрацював з міліцією.

Батько постраждалої: "В то время было до 20 градусов мороза, наш дом взяли под контроль и мы не спали по ночам. Видишь, как оперативники ходят вокруг дома - ну и о них тоже нужно сказать. Все подвалы, все чердаки - все было проверено. Все свободные силы были брошены на спасение ребенка".

Що ж, 20 тисяч доларів - уже у камері схову. Умови, висунуті злочинцем - виконано. Хто прийде забирати гроші? Залишалося тільки чекати. Забирати гроші ніхто не прийшов. Тим часом тривало розслідування вбивства Зінаїди Кальченко, літньої житомирянки, яке на той час нікому не спадало на думку пов'язувати з викраденням Ганни Семенкович.

Миколай Климчук, начальник УВС в Житомирськiй областi: "Також встановлювались особи, які бували, так би мовити, "гостями" у квартирі, і могли знати про наявність у неї якихось коштів. Як було встановлено слідчими цими днями, на момент вбивства Кальченко великими коштами не володіла і питання мотиву скоєння злочину реально окресленим не було, і тому перевірялись усі можливі версії".

Попри всі старання правоохоронців, розслідування вбивства Зінаїди Кальченко просувалося повільно. На відміну від справи Ганни Семенкович. З'явилися підозрювані. До їхнього кола входили: конкурент батька дівчинки в бізнесі, молодий сусіда родини та, як не дивно - учень тієї самої школи, в якій вчилася дівчинка, старшокласник, що постійно конфліктував із нею.

З погляду слідчих - кожен із підозрюваних мав мотив. У конкурента - це бажання знищити Дмитра фінансово й морально, у сусіди - заздрість до заможності родини Семенковичів і грошова скрута, а щодо старшокласника - то він мав репутацію неврівноваженого хлопця, який ненавидів маленьку Ганну через релігійність дівчинки та її батьків.

Що ж. До камери схову, де викрадач наказав Дмитрові Семенковичу залишити гроші, ніхто так і не прийшов. Що це могло означати? Злочинець помітив стеження? Змінив плани? Вирішив не квапитися? Відповідь надійшла разом із черговою "есемескою".

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "На другий день знову за допомоги СМС злочинець надіслав повідомлення, в якому було сказано, що батько повинен взяти цю суму грошей, сісти в тролейбус певного маршруту, та проїхати Житомиром. Що батько й зробив. На шляху прямування тролейбуса всі дії батька контролювалися."

Батько постраждалої: "Меня этот урод заставил, чтоб я ездил по девятому маршруту троллейбуса, начиная от гидропарка. Я один круг сделал, но дело в том, что на мобилке было много смс - десять, а последующие не принимаются и ожидаются, и поэтому он меня просил остановиться, а я их не читал - не видел".

Тим часом за всіма трьома підозрюваними вже слідкували. Найбільше насторожував оперативників сусіда зниклої дівчинки.

Матір постраждалої: "Соседей этих я не видела: ни Димку, ни мать его - Люду, ни Гришу - отца, потом - в субботу - неделя прошла, уже после того, как Валера деньги отвез, дочка подымалась к нам и видела Димку, по всей вероятности, когда он уж забрал эти деньги, она к нам приехала узнать, что и как, потому что нам по телефону особо нельзя было говорить. И она подымалась, а он ,говорит, мимо пробежал и, говорит, у него такой взгляд был, как у сумасшедшего".

Конкурент Ганнусиного батька в бізнесі - доволі неординарна людина. Знайомі характеризували його фразою: іде по трупах. Останнім часом бізнесмен і його родина стали дещо негативно ставитися до Дмитра Семенковича. За ним так само, як і за сусідою, постановили слідкувати.

Батько постраждалої: А для меня было такое поведение шоком - такие нелюдимые, ну не знаю. Потому что я в другой среде общался, как в наших украинских селах - идет незнакомый человек, всегда с ним поздороваешься. Меня так учили.

А от щодо старшокласника, який конфліктував із викраденою Ганною, то батьки дівчинки вважали: його взагалі не слід підозрювати.

Матір постраждалої: "Всегда поздоровается, старшим поднесет что-то, хотя он такой разгильдяй".

А тим часом непримітний, на перший погляд, чоловік спіймав таксі, не назвавши адреси. Попросив водія їхати за місто. Мовляв, хоче придивитися - де можна влаштувати з друзями бенкет із шашликами. І це коли надворі не менш як 20 градусів морозу! Проте, водій не здогадувався, що його пасажир шукає місця, де після вбивства можна буде заховати труп.

Чи могли б ви поставити себе на місце викрадача дитини? Більшості з вас це буде не під силу. І все ж, оперативникам, аби передбачити можливі дії злочинця, слід було робити саме так. А поведінка викрадача дивувала дедалі більше.

Батько постраждалої: "Я приехал домой, потом увидел, что у меня заполнена память в мобилке, постирал - и моментально получаю смс-ку о том, что должен на машине прибыть в гидропарк - на конечную остановку девятого и пятого маршрутов. И там ждать следующих указаний".

Звісно, батько дитини повідомив про новину міліцію. До речі, спілкувався він з оперативниками, зустрічаючись просто неба: хто зна, чи не прослуховується телефон? Заради життя дитини ліпше перестрахуватися.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Команда была деньги отдать. Заместитель министра тогда был, и установка была следующей: даже если деньги уйдут, так и быть, пусть уходят - главное, чтобы ребенок был жив".

Оперативники запропонували батькові не ризикувати. Не передавати грошей самому.

Батько постраждалої: "Сразу же мне предложили, что, мол, сейчас будет передача денег, может быть, лучше, чтобы это сделала милиция - может не стоит идти самому - это опасно. Но для меня этот вопрос был решен - моя ведь дочка, мало ли что может случится! Поэтому я сказал: нет, пойду только я".

Дмитро Семенкович вирушив передавати гроші. Згадує, що довелося повернутися: залишив удома телефона. Тоді навіть не подумав, що це дурна прикмета. Тепер чоловік певен: то був знак.

Батько постраждалої: "Я сел в машину, поехал, ждал, минут 20 ждал. Получал следующие СМС - ехать по Чудновской, там за мостом остановиться возле окончания турникетов, там должен увидеть ящик. Было темно, и ящик я проехал, потом подъехал опять на машине, и закопал... там песок был приготовлен - зарыл пакет с деньгами и уехал. Никого не видел рядом".

А тим часом у розслідуванні вбивства Зінаїди Кальченко з'явилися підозрювані. Втім, прямих доказів вини жодного з них ще не було.

Миколай Климчук, начальник УВС в Житомирській області: "На кінець жовтня особа, яка скоїла злочин, встановлена не була. Тобто тиждень проведених заходів, нажаль, позитивних результатів не дав".

Проте, з'явилася суттєва зачіпка. Незадовго до смерті - жінка дала в газету об'яву щодо придбання квартири. Тобто, цілком імовірно, що вбивця розраховував знайти в квартирі жертви певну суму. Хоч би як там було, а злочинець не міг знати, що Зінаїді й на думку не спадало купувати якесь житло.

Миколай Климчук, начальник УВС в Житомирській області: "Після проведення необхідних дій, і оперативних розшукових заходів було встановлено, що на прохання своєї знайомої з Новгород-Волинського, вона дала таку об'яву і об'ява була дійсно надрукована в газеті".

Тим часом, чоловік, одягнений у чорну дублянку, їхав у тролейбусі дев'ятого маршруту, нічим не привертаючи уваги пасажирів. Хіба що торба була завелика й зайняла багато місця. Навряд чи хтось міг запідозрити, що в торбі - розчленоване тіло дівчинки.

Важко сказати, що відчував батько дівчинки в ті хвилини, доки правоохоронці пильнували, хто ж забере гроші, покладені в пісок. Ненависть, біль, надія. Надія, що дитина все ще жива. Оперативникам було не до емоцій. До схованки з грішми наближався чоловік.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Щоб не налякати, не спровокувати якихось непередбачуваних дій, за злочинцем спостереження не проводилося після того, як він забрав гроші. Оскільки мета була одна, і на той момент ми були впевнені, що дитина жива".

Продовжувати стеження за злочинцем потреби не було: його впізнали. Так. Це був один із трьох підозрюваних. А батько дитини тим часом знову отримав СМС.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській області: "Близько 22 години на мобільний телефон Семенковича надійшло повідомлення про те, що він свої зобов'язання перед злочинцем виконав, і дочка буде повернена йому на другий день, тобто 10 грудня після того, як злочинці зазначені гроші занесуть і покладуть на рахунок в одному з банків, де конкретно - не вказано".

Наступного дня викрадач ніяк себе не проявив. Жодної звістки. Настав час братися до затримання.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Ніяких контактів з боку злочинців з батьком не було, і тому керівництвом управління було проведено оперативну нараду спільно с прокуратурою СБУ. Було прийнято рішення про затримання злочинця".

Якби ж батьки Ганни Семенкович здогадувалися, що, поки вони шукали гроші, поки правоохоронці виявляли, ким був викрадач - тіло їхньої мертвої доньки лежало в сусідній квартирі.

Матір постраждалої: "Знаете, сразу, когда мы только узнали, его вели на следственный эксперимент, во вторник, около 11. Что-то со мной было, я думала, что если только к нему доберусь, то не знаю, что с ним сделаю. Но милиция нас не допустила. Мать как-то прорвалась еще вниз, а меня несли. И милиционер не выпускал меня, держал".

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Після того, як злочинець зустрів Семенкович, яка зачиняла двері і збиралася йти до школи, знаючи, що він її сусід - у неї не було підозр, що у нього можуть бути якісь злочинні наміри. В свою чергу, злочинець запросив її до себе в квартиру, мотивуючи це тим, що у квартирі потерпілих був ремонт, і щоб вона йому підказала, як зробити ремонт у них дома".

Сусід. Хлопець, якого батьки дівчинки бачили чи не щодня. На жаль - ніхто не запідозрив, який жахливий план визрів у його голові.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Після того, як потерпіла увійшла до квартири злочинця, він її задушив за допомогою мотузки, яку завчасно придбав в одному з магазинів Житомира, роздягнув, портфель потерпілої викинув до контейнера для сміття, який знаходився у дворі, а одежу вивіз у приміську лісопаркову зону, де також заховав. Після цього повернувся додому, труп неповнолітньої заховав у мішок, який так само придбав завчасно, і тролейбусом вивіз у приміську зону".

А тим часом - розслідування щодо вбивства Зінаїди Кальченко майже зайшло у глухий кут. Утім, відповідь на запитання - хто познущався з жінки - з'явилася доволі неочікувано.

Борис Самарський, перший заступник начальника УВС в Житомирській областi: "Під час слідчих дій, на одному із допитів, злочинець заявив, що він причетний до ще одного вбивства, яке було скоєне у жовтні. Потерпілою була одинока літня жінка, яка мала намір продати квартиру, і розклеювала по місту Житомира об'яви. Таку об'яву злочинець побачив, і у нього виник одразу намір скоїти злочин із корисливих мотивів".

Суд завершився. Вирок убивці - довічне ув'язнення. Здавалося б, нелюд отримав, на що заслуговував. Одначе згорьованим батькам від цього не легше.

Матір постраждалої: "Сразу - ну сами понимаете реакцию матери. А уже на суде, знаете, мне даже его и жалко было, его молодости, 23 года парню, так свою жизнь загубить, ни за что, я не знаю, чем он руководствовался, как он мог так сделать, я не понимаю этого".

Уперше за останній час Лідія та Дмитро посміхнулися. Через два місяці після похорону дівчинки, старша дочка Семенковичів народила їм онучку.

Батько постраждалої: "Были и осложнения, но, слава Богу, ребенок здоровый был. И она решила назвать ее в честь своей сестрички. Анечкой назвали. Так что у нас сейчас внучка Анечка."

Зусилля міліції, прокуратури, Служби безпеки. Допомога уряду в збиранні двадцяти тисяч доларів. Відчай і молитви батьків за життя Ганни. Невже все було марним? Так, ще один убивця відбуватиме свій термін за гратами. Проте, дівчинку не повернути, тож хочеться вірити: ця трагедія стала яскравим прикладом того, що не в міліції та суді, а в родинах та серед близьких і друзів можна запобігти таким злочинам. Адже особистість людини, її характер і моральні якості формуються саме там.