Актори сільських театрів на кризу не зважають [ Редагувати ]

"Сюрприз медового місяця". Не пропустіть театральну прем'єру! Тільки, аби на ній побувати, вам доведеться поїхати у село Козлів, що на Волині. Криза в сільських клубах почалась ще задовго до "світової фінансової". Майже друге десятиліття вони фінансуються зі скромних місцевих бюджетів за залишковим принципом. Але сільські аматори на це не зважають. Поки триває Великий піст і поки не розпочались сільськогосподарські роботи, для них - це нагода провести репетиції, аби потім було що представити на розсуд своїх односельчан. Творчість сільських талантів оцінювала Леся Вакулюк.

Це Будинок культури села Козлів, що на Волині. Чимось особливим від інших сільських клубів не вирізняється. Ті ж проблеми: мізерне фінансування, давно не було ремонту, а що таке опалення - тут вже й забули.

До прикладу, якщо на дворі мінусова температура, то так само холодно і у залі. Але у цьому Будинку культури є власний театр. До речі, зараз іде генеральна репетиція.

Цей театр уже 17-й рік як зі званням "народний". Трупа з учителів, лікарів, агрономів. Ярослав Жулінський спершу працював тут на громадських засадах. Та коли в Будинку культури побачили, яку популярність мають його постановки, ввели посаду режисера. І не пожалкували. Ще один доказ тому - кубок, яким Козлівський театр нагородили на обласному огляді.

У Козлівському аматорському - усе як у професійному театрі: музичний супровід, костюми, декорації. До речі, власного виробництва. Малюють їх режисер разом з директором клубу та вчителем малювання на простирадлах, придбаних на секонд-хенді.

Ярослав Жулінський, режисер:

- Ну, от так думали, що таке зробити, щоб на дачі в професора було гарно. Думали-думали, і вирішили намалювати лебедів. Ну, а бачте як гарно. Прикраса. Це ж на дачі дія відбувається.

Найстарший актор козлівської трупи, Сергій Павлович, на репетиції в тутешній клуб аж за два кілометри з сусіднього села приходить. Коли театр у його рідному селі припинив існування, вирішив перейти у відомий Козлівський.

Сергій Павлович Гей, актор-аматор Козлівського народного самодіяльного театру:

- Тут треба віддавати всю душу на сцені. Бувають інколи скандали. Кажу: "Ярослав Дмитрович, ну доки ти мене будеш так мордувати?" Каже: "Сергій Павлович, так треба. Так треба!"

Уперше на театральні підмостки нині механізатор на пенсії вийшов ще у 13. То була роль юнака-партизана.

Сергій Павлович Гей, актор-аматор Козлівського народного самодіяльного театру:

- Я ще коханців не грав ролі. Мені воно щось не підходить, знаєте. Ну, років 30 ще тому, може, й зіграв би. Мені комедійні ролі підходять.

Усі прем'єри спершу відбуваються у цьому клубі, а далі гастрольне турне. Актори-аматори зізнаються: навіть те, що доводиться грати в холодних приміщеннях, того вартує.

Ярослав Жулінський, режисер:

- Тут стільки людей, що ставлять ще приставні місця, і лавки навіть ставлять, що навіть чути дихання глядача, так стільки людей. Тут завжди аншлаг!

- А квитки?

- Ми стараємось безкоштовно.

Клуб села Соколова виглядає як нова копієчка. Полагодили будівлю до весілля тепер уже не лише місцевої знаменитості - фронтмена гурту "ТІК" Віктора Бронюка. Але ремонт косметичний, тож клуб для концертів і репетицій не годиться.

Репетиційною базою, відтак, найчастіше слугує хата... директора соколівського Будинку культури. Замість розспівування у "Соколянок" - ліплення вареників. На голодний шлунок, запевняють, і голос не звучить.

Вони виступають вже з кілька десятків років. Але справжня слава, на всю Україну, прийшла до "Соколянок" зовсім нещодавно - як заспівали з "ТІКом". Пісня стала синглом.

Баба Ганя не знає, що це таке "сингл". Але на камеру соромиться його виконувати.

Списаний контрабас, бубон, сконструйований з ударної установки, скрипка і сопілка фабричного виробництва. Концертні костюми - вишиванки ручної роботи від дружин. На початку вісімдесятих років минулого століття вони зібрались і створили свій ансамбль.

Ярослав Мицак, художній керівник стрілківського ансамблю музик "На драбині":

- Наш ансамбль називається "На драбині". Від чого пішла така назва? З нами колись грав старий музикант, на жаль, покійний, Михайло Набережний. Він все казав, що добрий музикант має грати на всіх інструментах, і навіть на драбині.

- А ви вмієте на драбині грати?

- Ну, в принципі, дехто з нас пробував.

Франція, Німеччина, Швейцарія. Сільські музики об'їздили з гастролями всю Європу. А в сусідній Польщі, жартують, їх кожен пес знає. Аплодували їм і польські політики, і відомі спортсмени, і короновані особи.

І це при тому, що жодного музиканта в ансамблі немає.

Ярослав Мицак, художній керівник стрілківського ансамблю музик "На драбині":

- Я є вчитель біології, наш старожил Славко Яворський - то він в нас головний інженер туристичної бази, а за спеціальністю він електрик. Так що в нас нема ніяких проблем, якщо з апаратурою щось. Ігор на сопілці грає - він є ветеринарний лікар.

Вони не можуть пояснити, чому і навіщо збираються. Одні відповідають: аби підтримати традиції, інші - бо не мислять себе без цього.

Ярослав Мицак, художній керівник стрілківського ансамблю музик "На драбині":

- Наш ансамбль, ми жартуємо, що ми разом, напевно, більше, ніж вдома з жінками.

Євгенія Пальонко, художній керівник самодіяльного вокального ансамблю "Соколянка":

- Не приходить… То таке, знаєте, що корова втелилася, чи льоха впоросилась - отака може бути причина, а більше - людина захворіла. А в загальному, то люди приходять на репетиції. Такого не буває, розумієте, люди цим живуть. Їм же гроші за це ніхто не платить. Люблять люди той театр. І так ми вже 25 років.

Леся Вакулюк, Іван Єрмаков, Сергій Єрьоменко. "Подробиці тижня", Телеканал "Інтер".