Каналізаційна мережа Києва - на межі катастрофи [ Редагувати ]

Цю частину програми ми розпочинаємо із жахів. Це друга серія репортажу Романа Вінтоніва на тему смороду, якої воліють не чіпати ані політики найвищого рангу, ані держслужбовці на місцях. Та ця тема торкається абсолютно всіх нас. Знову йдеться про українське комунальне господарство. Сьогодні ми будемо говорити про те, що відіграє ключову роль у підтриманні життя на планеті, і відповідно - головну роль у житті людини. Цей сюжет про воду, - про те, на що комунальники перетворюють українські річки.

Ми йдемо на станцію аерації - це підприємство, яке очищує каналізаційні стоки. Ми вам покажемо, як виглядає це очищення, після якого воду зливають у річку.

У якому місті працює ця станція, ми поки не кажемо. Заступник головного технолога Ігор Березань веде нас туди, куди вода потрапляє в першу чергу - це насосна станція, яка закачує рідину з каналізації.

Ігор Березань, заступник головного технолога:

- Еще в 99-м году было произведено комплексное обследование и решено, что насосная первого подъема дальнейшей експлуатации не подлежит. Ее даже бесполезно восстанавливать, нужно строить новую станцию.

Це одна з трьох насосних станцій на цьому підприємстві. Найновіша працює з 87-го року. Ось ця - найстарша - з 65-го.

Ігор Березань, заступник головного технолога:

- На этой насосной в аварийном состоянии находятся даже несущие перекрытия.

Якщо всі насоси на цьому блоці стануть, то в Дніпро піде недоочищена вода.

Ігор Березань, заступник головного технолога:

- Все это восстановление - это залатывание дыр. Здесь больше денег уходит на ремонт насосов, чем за эти деньги можно было построить новую насосную. Оно все через уплотнение вытекает с учетом того, что уплотнение в виде тряпки сделано. Мы на первый блок только одним насосом качаем, потому что первый блок настолько разрушен, что мы не можем много стоков подавать туда.

Ось це - перший блок очисних споруд. Ці басейни - перший етап. Тут відфільтровують осад. Працюють лише деякі з басейнів. Інші - зруйновані.

Ігор Березань, заступник головного технолога:

- Ферма зацепилась за что-то, ее разворотило. Такой отстойник восстановить невозможно. Блок в эксплуатаци с 65-го года и говорить об его восстановлении уже практически бессмысленно.

Відтак вода надходить до ось цих каналів. Тут рідину очищують мікроорганізми. Половина каналів зруйнована. І тому вони не працюють на повну потужність. Аби воду очистити бодай якось, її кілька разів проганяють по колу. І лише потому спускають у річку. Ось уже "чиста" вода. Коли станцію будували, її проектували за трьома нормативами очистки води. Зараз таких нормативів 16.

Місто, в якому склалася така ситуація з очисткою води - це не бідний райцентр. Це Київ. Місто з найбільшим в Україні бюджетом - майже 25 мільярдів гривень. А це підприємство - Бортницька станція аерації - це її запах чують кияни за кілька кілометрів звідси. Інколи сморід доходить і до вищих носів держслужбовців, які змушені проїжджати повз очисні споруди дорогою до аеропорту Бориспіль чи з нього.

Анатолій Голубченко, перший заступник голови Київської міської держадміністрації:

- Я хотів би заявити, що ніяких підстав думати, що ми з цим не впораємось і допустимо до аварії, немає. Перший етап - це реконструкція… це реконструкція насосної першого підйому...

А тепер пригадаємо, що казав про реконструкцію насосної станції її працівник.

Ігор Березань, заступник головного технолога:

- Все это восстановление - это залатывание дыр. Здесь больше денег уходит на ремонт насосов, чем за эти деньги можно было построить новую насосную.

Чиновники пишаються - у них є готовий проект реконструкції всієї станції очистки стоків.

Анатолій Голубченко, перший заступник голови Київської міської держадміністрації:

-  32 мільйони грн виділено на цей рік під проект реконструкції Бортницької станції. В цьому році ми почнемо проект і, можливо, почнемо робочий проект.

Це те, що вони сказали журналістам. І промовчали, що автори проекту розробили його ще 2006-го - всього за кілька місяців. А чиновники затверджували документ майже 2 роки.

Анатолій Голубченко, перший заступник голови Київської міської держадміністрації:

- Одночасно з цим ми введемо в цьому році заміну решіток бельгійських... шведських.

І тут дещо недоговорено. Ці ґратки мали бути встановлені ще 2006-го. Ось вони. Так і стоять на дошках. Вони вже 3 роки мали відфільтровувати грубе сміття зі столичних стоків. У 2006-му київські чиновники купили ці решітки, але не дорахувались 8-ми мільйонів доларів на їх встановлення. Так вони стоять і досі.

Втім, це ще не повна картина того, що загрожує Дніпру. Та й іншим річкам в Україні. Куди подіти осад, який відфільтровують з каналізаційних стоків? За старими технологіями, його вивозили на спеціальні мулові поля. Там він під сонцем висушувався. А потім цей осад використовували як добрива. Зараз на поля його не вивозять - заборонено. Надто багато хімікатів. Тепер один шар осаду ще не встигає висохнути, як уже надходить наступна партія. Щоб намул не вилився у річку, вирішили насипати дамби по периметру.

Ігор Березань, заступник головного технолога:

- Если полностью осуществлять проект подсыпки дамб, то еще 2-3 года можно будет осадки подавать на поля, и за это время нужно в экстренном порядке решать вопрос новой технологической схемы обработки осадков.

Чиновники ж вважають, що у них в запасі є 5 років. І попри перестороги збираються використовувати забруднений мул.

Анатолій Голубченко, перший заступник голови Київської міської держадміністрації:

- Ми попросили, щоб область нам виділила 5 га землі, на якій буде вийматись цей мул і розроблятись, і пускатись на озеленення на зелену зону. Щоб побудувати і підняти дамби, нам потрібно близько мільярду. Навіть менше. 150 мільйонів.

Каналізаційні мережі належать не водоканалам, а містам. Парадокс української комуналки - міські чиновники не фінансують утримання мереж. Зате управління екології та санітарні служби щороку накладають штрафи на керівників комунальних підприємств. Ярослав Філатов - голова столичного водоканалу. Каже, що в місті діє програма розвитку каналізаційних мереж до 2010-го року, але вона не фінансується. Більше того, щороку бюджет водоканалу урізають.

Ярослав Філатов, генеральний директор компанії ВАТ "Київводоканал":

- В этом году ценой неимоверных усилий в бюджет заложено 420 миллионов. На сегодня водоканал не получил ни копейки.

Міністр житлового господарства Олексій Кучеренко каже, що керівники комунальних підприємств зобов'язані подавати до суду, якщо міськрада недофінансовує підприємство. Втім, в Україні лише деякі комунальники наважуються це робити.

Олексій Кучеренко, міністр житлово-комунального господарства:

- Дуже мало прикладів, буквально лічені - Дніпропетровськ, Вінниця, де керівники пішли на судові справи. Як правило, це змова одних з іншими - місцеві чиновники домовляються з псевдоінвесторами, що ті пускають їх на фінансові потоки, вони сідають на ті потоки, і про інвестиції мова не йде - йде дерибан.

Роман Вінтонів, Ірина Дяченко, Віталій Мельник, Сергій Килимник.