Через зволікання з отриманням траншу МВФ криза загострилась [ Редагувати ]

Легше дати, ніж пояснити причину відмови. Після другого пришестя цього року місія МВФ (яка позавчора відбула з Києва) таки погодилася рекомендувати раді директорів фонду виділити Україні черговий транш (причому позиція фонду, озвучена у п'ятницю, інакше як "подарунок до Великодня" не сприймається). Другий транш збільшили на мільярд доларів (себто до майже 3-ох мільярдів). Більше того - "вони" не проти, щоб ці гроші пустили на покриття "бюджетного дефіциту" (зазвичай це табу для МВФ). Місія навіть не дочекалася ухвалення 3-ох анти-кризових законів, чого вимагали раніше, - і погодилася на юридично спірні постанови уряду, який нарешті скорочує бюджетний дефіцит до розумних меж (це як студент, котрий упевнено не склав жодного іспиту - викладачі зітхнули та перевели його на наступний семестр).

Виникає дивне враження - "транш МВФ" - більше потрібен фонду, ніж самій Україні (і це на тлі тотального безгрошів'я, яке нищить українську промисловість та банківську систему). Можна більш-менш упевнено сказати, що фінансову допомогу "офіційний Київ" отримає у середині травня (хоча вона мала надійти ще в лютому, - тоді уряд відмовився на вимогу МВФ скорочувати дефіцит держбюджету). До чого призводить зволікання - матеріал Геннадія Вівденка.

Він працював за царя, в революцію, у війну, за всіх генсеків та всіх українських урядів. З 1896 року на цьому заводі виробляли олію. Цей завод за 110 років жодного разу не зупинявся ось тепер - довелося. Півтора місяці ці преси не працюють, 150 робітників - у вимущеній відпустці.

Любов Сорока, голова правління Ніжинського жиркомбінату, скаржиться - держава майже рік не повертає податку на додану вартість. Практично всю вироблену тут олію відправляли на експорт. У країни Балтії, Східну та Центральну Європу. Невеличкий завод торік завіз в Україну 5 мільйонів доларів. Та експортне ПДВ уряд перестав повертати з липня 2008-го. Загалом - це вже чотири з половиною мільйона гривень. Робітників відправили додому - зарплату не виплачують. Уже немає за що купувати соняшникове насіння. Його запах у цехах вже майже не відчувається.

Любов Сорока, голова правління ВАТ "Ніжинський жиркомбінат":

- Ці гроши нам вкрай необхідні Якби їх вернули - комбінат зміг би спокійно працювати більше двох місяці. Далі ніхто не знає що буде.

Якби дали гроші - заплатила б селянам, ті теж сидять на нулях, каже Любов Сорока. П'ять листів надіслала до урядових структур із проханням повернути зароблене. Їй відписують - треба пройти податкові перевірки. Але ж вони вже давно пройдені - запевняє директор. Той самий штучний грошовий голодомор на інших підприємствах галузі - держава винна більш ніж 600 мільйонів гривень експортного ПДВ. Так само, як і Ніжинський жиркомбінат, зупинитися можуть ще півтора десятка підприємств-олійників.

Повернення експортного ПДВ - звичайна практика для держави, яка підтримує продаж національної продукцї за кордон. Приміром, жиркомбінат продає олію за кордон і сплачує ПДВ розміром 20 відсотків від вартості цього товару. За законом, це і є експортний податок на додану вартість, який потім повертають виробникові - як нагороду за успішну реалізацію власного продукту за кордон.

За вісімсот кілометрів від Ніжина, в Івано-Франківську, та сама біда. Через неповернення експортного ПДВ деревообробники в грудні вже ходили у вимушену відпустку. Потім повернулися - бо є замовлення із Західної Європи - на пресовані дерев'яні плити. Експортне ПДВ і далі не повертають. Урядового боргу набігло вже на півтора мільйона гривень. Поки що проїдають кредит. Якщо ПДВ так і не повернуть - за місяць зупиняться.

Олександр Алексеєнко, головний бухгалтер деревообробного підприємства "Солід":

- Внаслідок цієї забогованості підприємство залишається без оборотних коштів кредитна лінія, якою ми користуємося, ми вже практично вичерпали ліміт цієї кредитної лінії. Ми зверталися в КМ, до прем'єра Юлії Тимошенко, яка передоручила це питання в ДПА, від якої отримали очередну відписку. Що перевірки не проведені і бюджетного ресурсу в державі немає.

Бюджетного ресурсу в країні немає. Ось це і є той бюджетний дефіцит, за який так довго дорікав Україні Міжнародний валютний фонд. Уряд порахував - українська економіка, незважаючи на кризу, все ж зростатиме. Але розрахунки далекі від реалій - лише у першому кварталі промислове виробництво в країні впало на третину. І вірогідно, очікуваних податків не збирають. Тож виглядає на те, що цю дірку вирішили залатати своєрідною "продрозверсткою".

Наталя теж не може повернути кревні гроші. Її історія - типова вже для мільйонів українських вкладників. В одному з "полеглих" українських банків заморожено її депозит, термін повернення якого збіг два тижні тому. В банку запроваджена тимчасова адміністрація, службовці радять прийти по гроші післязавтра.

Наталя Шань, вкладниця комерційного банку з тимчасовою адміністрацією:

- Не хочуть розмовляти - кажуть, от десь у серпні підійдіть, ще колись там, така розмова. Вони ж якусь певну відповідальність мають нести перед людиною, будь якою особою, яка уклала з ними договір.

Два дні тому НБУ запровадив тимчасову адмінстріцію ще у двох банках. Загалом у 13-ти заморожених фінустановах зависло більш як 23 мільярди гривень - а це все гроші таких самих вкладників, як Наталя Шань. Нарешті цього тижня з'явилася, не без допомоги МВФ, урядова постанова, яка регулює рекапіталіцію проблемних банків. Це коли в обмін на гроші Кабмін забиратиме фінустанови у свою власність. А останні почнуть розраховуватися з клієнтами. Частина грошей МВФ має бути використана саме з цією метою. Валентина Жуковська - тимчасовий адміністратор банку, у якому заморожені гроші Наталі. Жуковська - тільки-но з наради в НБУ. Тепер, коли список на рекапіталізацію ніби затверджений, у вкладників з'явилася бодай якась надія.

Валентина Жуковська, тимчасовий адміністратор банку:

- Я думаю, мы должны иметь терпение 3-4 недели. Украина первый раз проходит такой путь. Очень много требуется времени для подготовки документов. Но самое важное - то что вкладчики, все клиенты банков должны понимать, что решение есть - такое, которое позволит сберечь их деньги.

Хіба треба було зволікати три місяці, щоб потім, хоч і так-сяк, але виконати умови Міжнародного валютного фонду? За ці три місяці кількість заморожених банків перевалила за десяток, значно зросли державні борги перед підприємствами. Фінансова допомога МВФ у боротьбі з кризою, хоч і з запізненням, та напевно надійде. Через усі ці ритуальні танці навколо місії ця криза для України триватиме щонайменше на три місяці довше.

Геннадій Вівденко, Ольга Вихованська, Сергій Килимник, Віталій Мельник "Подробиці тижня", телеканал "Інтер".