Держкомстат поставив Тимошенко "мінус 20" [ Редагувати ]

Любов чи нелюбов народу до тих чи інших політиків напряму залежить від їхніх успіхів та провалів в економічній сфері. Здобутки - рейтинг підіймають, втрати - навпаки.

"Мінус 20" - таку оцінку поставив Держкомстат спробам уряду Тимошенко побороти економічну кризу - (на 20 відсотків упав показник вітчизняного валового внутрішнього продукту в 1-му кварталі цього року).

Ці дані від українців довго приховували. Показник ВВП уже ризикував стати "справжньою таємницею" на кшталт - місця знаходження скарбів гетьмана Полуботка або змісту 2-го тому "Мертвих душ" Гоголя.

Згадаймо, на початку року уряд вирішив дані про стан вітчизняної економіки оприлюднювати не щомісячно, як це було протягом останнього десятиліття, - а щоквартально (мовляв, треба терміново перейти на іншу методику обрахування. У час економічної кризи це те саме, що - забрати в хворого термометр).

Хай там як, але показника за січень-березень цього року - громадяни та бізнес не побачили ані в квітні, ані в травні. Незважаючи ні на гнівні заклики президента, ні на в'їдливі коментарі опозиції - уряд уперто приховував діагноз власної економічної політики. Нарешті 30 червня його було оприлюднено. Він є найгіршим за всю післявоєнну історію країни, - фактично, за рівнем виробництва товарів та послуг ми втратили 5 років і повернулися у 2004ий.

Порівняймо українське падіння ВВП з найгіршими показниками ВВП в Європі. Приміром, у сусідів, в Молдові, - економіка впала на 7 відсотків; в Росії - майже на 10, в країнах Балтії та збанкрутілій Ісландії - найбільше зниження - на 10-14 відсотків. Але - не більше!

В Україні - економіка постраждала більше за всіх у Європі. Некерована з боку уряду Юлії Тимошенко "перша криза раннього українського капіталізму" - вдарила по українцях найболючіше за всіх на цьому континенті, - вона змінила життя мільйонів громадян - від олігархів до простих робітників. "Подробиці тижня" спробували розглянути - до яких результатів призвели найвизначніші економічні події та явища останніх півроку, і намагалися зазирнути у прийдешнє. Матеріал - Геннадія Вівденка:

Нема кому кричати "віра" та "майна" на будмайданчиках Сергія Малюти. Дві недобудови, які мали стати житлом для мешканців Ужгорода, порожніють уже більш як півроку. Лише на одному об'єкті копирсаються десятеро робітників - це у вісім разів менше, ніж потрібно - й то через безвихідь, в якій опинилися постачальники будматеріалів. Вони згодилися дати цеглу та цемент у борг.

Сергій Малюта, керівник будівельної компанії:

Єдине це є фінансування, зупинилося фінансуванн , фінансування для нас, це як кров, ми не можемо без фінансування, ми не можемо будувати, тому що треба платити зарплату, треба купляти будівельні матеріали, відповідно це все, єдиний фактор - це є фінансування.

Фінанси зникли в покупців нерухомості у всій державі. Сектор будівництва крикнув "майна" - і обвалився майже як картковий будиночок - на 54%. Це найбільші втрати в Україні серед усіх галузей економіки.

Сергій Малюта вже півроку чекає обіцяної допомоги від уряду. Він брався дофінансувати побудовані на 70% об'єкти - проте поки що грошей немає.

Ці потужні колись українські банки, зокрема, через кризу в будівництві, не змогли вчасно повернути гроші своїх клієнтів. Рятувальні тимчасові адміністрації і замороження коштів стали буденними новинами останніх місяців. Сергій Шумський з Іллічівська - другий день у столиці - протестує під дверима банку "Надра". Він один із мільйонів вкладників - гроші яких скуті мораторієм на вИплати, що був запроваджений у двох десятках українських банків. 

Сергій Шумський, приватний підприємець, вкладник банку "Надра":

Люди находятся в очень агресивном состоянии - еще немножко и пойдут какие-то необратимые процессы.

Поранені кризою банки уряд вже півроку обіцяв рекапіталізувати - тобто забрати їх до себе у власність і фінансово оздоровити. Натомість жодної копійки на це досі не виділили. Зоряна Шкіряк-Нижник, вкладниця того ж банку "Надра", свідчить, що тимчасова адміністрація тут уже сама поволі дає собі раду без сторонньої допомоги. Частину депозиту Зоряна вже отримала, щодня ходить до установи - забирати відсотки за внеском - по сто гривень на день.

Зоряна Шкіряк-Нижник лікар, вкладниця банку "Надра":

Я лікар за вахом - треба вміти пристосуватися - це загальне вчення про стрес, що треба перейти у фазу адаптації. Я приходжу сюди і беру свої сто гривень, значить, я роблю собі якійсь фітнес - який я не робила, я нахожу в цьому якійсь позитив.

Дмитро Мелехов з Кривого Рогу добре обізнаний у стані справ в банківській системі. Три місяці тому він був звільнений з посади економіста одного з комерційних банків. Він став одним із півмільона людей, які були звільнені останнім часом. Тоді ж він дізнався, що таке дефіцит державного бюджету. Торік уряд чомусь розрахував, що економіка зростатиме, хоча вже тоді вона щохвилини худла. Тепер через ці розрахунки Дмитро та його родина досі не отримують допомоги за безробіттям. У центрі зайнятості йому та його товаришам за нещастям пояснили - Київ не надсилає коштів.

Дмитро Мелехов, безробітний:

Нас собралось человек 20, которые первично становятся на учет, нам сказали прямым текстом, что у них сейчас  задержка в 1,5 месяца и особо рассчитывать на пособие не стоит. Дай Бог, чтобы через 3 месяца  вы получили первое пособие.

Приклад Дмитра Мелехова свідчить, що державний бюджет уряду зараз виконувати не вдається - попри щомісячні заяви про його перевиконання. Бодай якось зводити кінці з кінцями допомагають кредити міжнародного валютного фонду. Іноземці попри власні принципи вперше дозволили українському кабміну фінансувати бюджетний дефіцит.

Є в Україні щоквартальне свято - черговий транш міжнародного валютного фонду. Є й такий народний жарт останнього часу. В Києві МВФ живе досить скромно - про його пристуність нагадує лише маленький надпис біля кнопки домофону - англійською.

Представники МВФ зараз коментувати українські справи відмовляються. Минулого тижня вони розпочали нові перемовини з приводу чергового траншу. При цьому низки умов попередніх переговорів уряд так і не виконав. За два квартали від представництва МВФ - інший донор держбюджету, який виправляє помилкИ кабміну - національний банк.

Валерій Литвицький пояснює голові НБУ, скільки грошей має бути випущено в обіг з огляду на стан економіки. Головний макроекономіст країни вважає, що дно кризи - ще не пройдене. Тим часом уряд постійно вимагає в НБУ коштів - щоб прикривати недбало виписаний держбюджет.

Валерій Литвицький, керівник групи радників голови НБУ:

Доходи виконуються ще більш-менш - тому що МВФ дав гроші в бюджет. Нацбанк дав гроші та ще закони наприймали, щоб ще дали - ну поки шкуру не знімуть…Але я памятаю, рік тому тільки і розмов було - причина інфляції - емісія - Нацбанк, ти не купуй валюту - бо йде емісія - і ціни коливаються. Тепер виявляється, ті ж самі, які - стрибали з вікон і рами на вухах виносили - аби довести, що емісія  - це перший ворог цінової стабільності - тепер вони кажуть хай буде ще емісія.

Національному банку за ці півроку попри звинувачення уряду вдалося виконати основну свою роботу.

Валютна лихоманка кінця минулого - початку цього року підбила суворі підсумки. Петро Барон, який в групі банкірів півроку тому розробляв антикризовий законопроект, підводить риску. Валютних кредитів для населення більше не буде, а отже, найближчим часом не буде і кредитного буму на кшталт того, що спостерігався протягом останніх трьох років. Разом із тим, каже, головне, вдалося розвіяти привид гіпердевальвації гривні. На його думку, це один із небагатьох більш-менш заспокійливих результатів першого півріччя кризового 2009-го.

Петро Барон, голова правління комерційного банку:

Те люди, которые выходили с прогнозами и сеяли панику курса в 12 , 15 и даже 30 гривен - у же к лету видим, они оказались неправы - и мы сейчас видим некий островок стабильности с которым можем прогнозировать, строить, планировать какое-то дальнейшее развитие.

Достатньо двох місяців курсової стабільності - й українці різко скоротили попит на валюту. Але цей паритет залишається крихким. Газовий контракт, підписаний урядом 19 січня, щомісяця вимиває резерви Національного банку.

Що таке нова ціна на газ - добре знають у стотисячному місті Сіверодонецьку. Тут мало що криза скоротила споживання добрив, яке виробляють на місцевому хімкомбінаті "Азот". Нова ціна на газ зробила їх виробництво невігідним. У першому кварталі збитки склали 160 мільйонів гривень. Місцеві бізнесмени навіть стали завозити добрива для селян із сусідньої Росії - бо вони там дешевші. Тетяна Судакевич із острахом говорить, що на комбінаті мають скоротити 40% персоналу. І вже зараз там перейшли на чотириденку.

Тетяна Судакевич, мешканка Сіверодонецька:

Продукция - она же неконкурентоспособная. Кто ее купит? Сейчас все стоят. Это все с кризисом связано плюс, я считаю, газ и договора эти. Это же все погубит. Именно погубит наш город. У нас, если остановится "Азот" - здесь умрет все. Это предприятие градообразующим является.

Тепер уся країна тремтить перед кожним 7 числом наступного місяця - дати сплати за російський газ. Це схоже на дитячу страшилку, але стало найболючишим економічним результатом за останні півроку.

2009-тий вже увійде в історію як рік першої кризи раннього українського капіталізму. Найбільшого економічного падіння з повоєнних років. Країну вже відкинуто за рівнем виробництва на 5 років назад. Тому головним результатом для української економіки за останнє півріччя є те, що вона взагалі існує.

Геннадій Вівденко, Наталя Неділько, Руслан Міщенко, Марина Коваль, Оксана Олійникова, Володимир Самченко, "Подробиці тижня" телеканал "Інтер".