Лісові каліфи на годину [ Редагувати ]

Лiс рубають - друзки летять. Жителi села Нова Буда, що на Житомирщинi, так не вважають. У них уже давно немає права користатися лiсом. А незабаром, кажуть, вiдберуть право збирати i друзки, адже, на їхню думку, лiс, що оточує їхнi будинки, стане власнiстю. I не абиякою, а приватною. Проте, це - тiльки чутки.

Софiя Iсаєва, жителька села Нова Буда: "Я просто хочу вам образливе розповiсти, тому що в 57-му роцi я садила цей лiс. Розумiєте, я з великої родини. По 50 копiйок за 100 штук. I ми вiд такої жари пеклися. А тепер - залишитися без дров. I менi сильно важко i кривдно, що заберуть, i хтось буде набивати кишенi, а ми будемо такi визирати - ви бачите, якi ми худi - iз-за того, що ми всi нещасливi. Так ми просимо, щоб за нами, за нашими людьми, залишити цей лiс. Бiльше нiчого я не прошу. Залишiть тепло. Мало, що ми не доїдаємо, так хоч ми вже будемо в теплi сидiти".

Кажуть, у цього лiсу немає визначеного хазяїна. Точнiше той лiс, що росте поруч села, належить сiльськiй громадi, а той, що вiддалiк - без господаря. Попереднього - того, що був до оголошення країною незалежностi, вже немає, а на мiсце нового з часом стало претендувати два пiдприємства. I, незважаючи на чутки, якi кружляють селом, обидва - державнi. Але перевагу вiддають одному - "Агролiсовi" - фiрмi, що її створено рiшенням Житомирської обласної ради, а тому такiй, що є власнiстю цього регiону. На тлi вже давно наявних пiдприємств такого роду воно має дещо непереконлиий вигляд. Тут немає фахiвцiв високого класу в такiй кiлькостi й таких, як, наприклад, у "Держлiсу" - пiдприємства, що формально успадкувало лiси вiд минулих хазяЇв.

Микола Присяжнюк, перший заступник голови Житомирської облдержадмiнiстрацiї: "Що стосується керiвникiв "Агролiсу" на районному рiвнi, то, звичайно, вiдразу важко знайти таких фахiвцiв, що вiдповiдали б усiм вимогам, що ставляться перед лiсниками. Ми повиннi розумiти, що нам потрiбний керiвник в "Агролiсi" в районi - людина, яка би була професiоналом, i при цьому могла спiлкуватися iз сiльрадами, могла спiлкуватися з колективними господарствами, могла роз'яснити необхiднiсть цього заходу, могла разом iз сiльрадами стежити за цими лiсами i їх експлуатувати".

Такої людини тут немає. Тому жителiв Нової Буди кожного буднього дня лихоманять новi повiдомлення про те, що лiс, їхня дитина, от-от стане чужим. I цей чужинець стане розпоряджатися їхнiм вихованцем на свiй розсуд.

Володимир Янович, голова Радомишльської райдержадмiнiстрацiї: "Наша така думка, що ми знайдемо контакт нормальний з "Агролiсом", голови сiльськi укладуть угоди з "Агролiсом" i буде планово йти як вирiзка, так i посадка. I контроль будуть вести мiсцевi - сiльськi ради, i тодi всi проблеми селян, що необхiднi особливо в зимовий перiод, будуть вирiшенi на найвищому рiвнi".

Сумнiвно, що контроль над лiсом здiйснюватимуть на найвищому рiвнi. Найпевнiше, Володимир Миколайович хотiв сказати, що вiн i його пiдлеглi стоятимуть на сторожi iнтересiв селян... А поки нi пан Янович, нi жителi Нової Буди не знають, як порозумiтися.

Вiктор Журавський, житель села Нова Буда: "А як це так? Я живу в будинку, чи ви живете. До мене приходять у хату, говорять, Журавський, виходь, а я сяду у твою хату i буду сидiти. Це ж незаконно. Треба, щоб якась чи Верховна Рада затверджувала, чи щоб був якийсь закон - узяти цей лiс... I щоб людям не було збитку".

Вiктор Iванович знає все. Пам'ятає вiн i часи, коли за кожен зiрваний прутик у колгоспi стягували штраф - три карбованцi. Не забув i жорстоких сталiнських порядкiв. На його думку, все буде добре i лад буде, якщо тiльки розпоряджатимуться лiсом самi жителi села, якi з давних давен знають, що власником може бути кожен, але не кожен може бути господарем.

Анатолiй Кобилянський, директор СТОВ "Чапаєва": "І щось як лiс горить - нi "Агролiс", нi "Обллiс", а люди бiжать з лопатами, гасять. Навiть, вибачите, пожежна машина не може виїхати".

У цих людей у будинках холодно. Не тому, що їм лiньки обiгрiвати свої житла, а вiд того, що не можуть заготовити дров на зиму. Не можна. Порубковi талони - документи, що надають право на зруб невеликої кiлькостi лiсу - їм не дають. А якщо й дають, то тiльки на той лiс, що росте за десятки кiлометрiв вiд їхнiх осель. Тому багато кому скористатися з цих папiрцiв годi. Фахiвцi твердять, що так треба - тому що сосна i ялина повиннi стати, говорячи мовою професiоналiв, дiловими, тобто досягти вiку, з якого їх можна вирубувати. А вiк цей настає, нi мало, нi багато, в межах вiд сiмдесяти до ста сорока рокiв. От i їдуть за 50 кiлометрiв по дрова жителi Нової Буди - тi, хто багато рокiв тому власноруч цей лiс створював. Вони добре розумiють те, за що борються. За свiй лiс. I не погоджуються на його передання в руки нового власника, котрий, як здається, ще до кiнця не вивчив тонкощiв володiння цiєю природною спадщиною... Не всiх надiлено правом користатися нею. Мовиться про людську турботу. Про те, як людям провести зиму в теплi. А вiдтак - про чи не найнеобхiднiше - про тi ж самi порубковi талони.

Володимир Янович, голова Радомишльської райдержадмiнiстрацiї: "Пiд час цiєї передачi може, хто i не одержав. Але згодом це питання буде вiдпрацьоване, i в нас питання сьогоднi по "Агролiсу" не стоїть, що дров немає. Дрова є. I тi люди, що звертаються - ми їм робимо допомогу, i питання розв'язуються".

Тутешнi жителi - не тiльки грибники i ягiдники. Вони - запеклi мисливцi. Кажуть, лiпшого полювання, нiж тут, нема нiде. Вигадують, звичайно. Але, хто скаже, що вдома погано?.. Тому вони, молодi, разом зi старими.

Людмила Кривонiс, сiльський голова села Нова Буда: "Нашi люди не хочуть, щоб їхня праця так вирiзувалася - без вiдома куди i що. Я пiдтримую думки людей, i вони мене пiдтримують, що лiс повинний залишитися за громадськiстю. Коли лiс належав господарству i вирубки йшли санiтарнi, i насадження проводилися. Нехай би ми залишилися за громадськiстю".

Може, й жили б собi цi люди тихо i спокiйно, не маючи дров. Збирали би хмиз. Та тiльки не дає їм спокою несправедливiсть. Не хоче, чи не може районна влада пояснити людям Нової Буди переваг i недолiкiв, на якi селяни наразяться, якщо лiс буде передано новому власниковi. Не хоче, чи не може ця влада пояснити людям, що лiс не може бути приватною власнiстю. Вiд того, що це - стратегiчний об'єкт.

Микола Присяжнюк, перший заступник голови Житомирської облдержадмiнiстрацiї: "Це проблема не району, а областi, може, навiть - на рiвнi держави. Тому що коли були колгоспи, були i колгоспнi лiси - лiси, що насаджувалися для того, щоб зберегти землю вiд ерозiї, i для того, щоб можна було утримувати снiги на полях. А пiсля того, коли пройшло реформування сiльського господарства, постало питання, як бути з лiсами, тому що землi, що лежать пiд лiсами, не пiдлягають распаюванню. I ми повиннi були прийняти якiсь рiшення, як зберегти лiси, як їх прирощувати".

За словами Людмили Кривонiс, сiльського голови, в Житомирськiй областi є кiлька пiдприємств, що вирубовують, заготовляють i висаджують лiс. Але вимагають передати тiльки одному - "Агролiсовi". Збиралася не одна сесiя, ухвалювали рiшення про передання цьому пiдприємству лiсу термiном на 3 роки - подивитися, що та як буде виходити. Але тi, хто "вимагає", хочуть - у вiчне користування.

Володимир Янович, голова Радомишльської райдержадмiнiстрацiї: "Є такi люди старi, котрим привезеш зрiзаний лiс, то їм ще треба найняти i порубати. Але тiльки їм треба допомагати, вiдповiдно транспортом забезпечити. Це все конкретно, кому ви говорите. Там усе працює, там i керiвники на своїх мiсцях. Вирiшували це питання".

Сiльський голова, Людмила Кривонiс, каже, що зараз їхнiй лiс - бездоглядний. Iз настанням нового тисячорiччя всi 937 гектарiв, з огляду на чергову реорганiзацiю, вiдокремили вiд колгоспiв (вивели в землi запасу). На той час не було жодного пiдприємства, що мало би право володiти лiсом. Не пройшло i трьох рокiв, як хазяїн-таки знайшовся. I все б добре, але не впевненi люди, що лiс їхнiй служитиме Українi. Вони вважають, що новi власники будуть думати тiльки про свої iнтереси... Кажуть, що сьогоднi для селян лiс виписують по 100 гривень за кубометр, у той час, як його реальна цiна - приблизно 38 гривень.

Анатолiй Кобилянський, директор СТОВ "Чапаєва": "Сьогоднi, щоб жити в селi i цi бабки не могли протопить... Сьогоднi школа стоїть не огороджена - нiде палички взяти, не можна штафет нарiзати..."

Люди згадують давнi часи, коли вони працювали в господарствi, ходили на розчищення лiсу i могли в такий спосiб заготовити дрова - причiп коштував усього 3-4 карбованцi.

Вiктор Журавський, житель села Нова Буда: "У районi вирiшили висаджувати лiс. Узяли, дали менi бригаду жiнок, ручнi штирi, 15 жiнок. За 3 роки я посадив 32 гектари лiсу. Було i сухо, бочкою воду возили, поливали цi жiнки. А плата... Нiчого не платили. Так, просто працювали - на благо народу. А зараз, виростили лiс, i в нас хочуть цей лiс забрати. А як же ми залишимося без цього лiсу?"

До районного керiвництва в людей є дiлова пропозицiя. Вони вважають, що при сiльських радах можна створити комунальнi пiдприємства, якими б керував голова сiльради, або директор товариства. I саме вони б вiдповiдали за ведення цього господарства. А вiддавати, як кажуть, "на постiйно" в чужi руки, та ще й безоплатно - це значить розоряти самих себе. Їхня правда. Хто, як не цi люди, над усiх знають, що таке лiс i скiльки сил потрiбно вiддати, щоб вiн служив усiм.

Микола Присяжнюк, перший заступник голови Житомирської облдержадмiнiстрацiї: "Основна мета - це те, щоб ми могли зберегти - ми повиннi мати професiоналiв. Тому що висадити вiдповiдно до технологiї - це одна справа, виростити - це iнше, а боротися зi шкiдниками, робити санiтарнi вирубки - це теж важлива справа, яку повиннi робити фахiвцi".

Навряд чи фахiвцi високого класу будуть з душею ставитися до лiсу, що його посадили й виростили iншi люди. У їхнє завдання входитиме радше дотримання норм i правил вирубування лiсу. Можливо, їм ставитимуть i iншi завдання, наприклад, тi, яких над усе побоюються селяни - повального зрубу. Але це - усього лише припущення. А поки залишається фактом те, що, перебуваючи поруч iз лiсом, тi, хто створили його, живуть у холодi, не можуть поставити паркан i вiдремонтувати свої власнi будинки.

Софiя Iсаєва, жителька села Нова Буда: "Я перенесла 5 операцiй, i що, як заберуть лiс, так i хрест ні з чого буде зробити. Залiза вже немає. I не буду я мати права... Я зараз живу бiля лiсу i не маю права зрубувати. Мене голова сiльської ради попередила, що, боронь Боже, Iсаївна, бо буде скандальна справа. А мiй же батько в шинелi, у чоботах на фермi вмер, i поховали його. А як везуть лiс з нашої держави рiзати i набивають кишенi, так мене тіпає. Мене щоб хто поставив начальником - пересадила половину б".

Лiс ще не забрали. Чи, скорiше, його ще не вiддали. Все залежить вiд того, чия точка зору переможе - тих, хто жив, живе i житиме поруч з лiсом, або тих, хто завдяки випадку зараз почуває себе володарем, калiфом. Калiфом на годину.