В Донецьку Великдень святкували у відновленому Свято-Ігнатівському храмі [ Редагувати ]

Як минули святкові дні з іншого боку лінії розмежування? Наш наступний матеріал із передмістя Донецька. Про Великдень під бій гармат, дивіться далі у сюжеті Андрія Лаща.

На кілометр довкола випалена війною земля. Небезпечний донецький аеропорт розташований майже поруч. Але й тут посеред руїн живуть люди. І готуються до свята.

- Добрий день!

- Не встигла руки помити, підмести не встигла.

- Наводите лад?

- Дрова порубала, тепер треба навести порядок.

Вода у пенсіонерки поки що є. Але вже майже рік немає ані світла, ані газу. Готує бабуся просто на узбіччі. Нині її домашнє вогнище - це дві прості цеглини.

З двох храмів у селищі Жовтневий вцілів лише один. Ось він - Свято-Ігнатівський. Зараз його відновлюють усією громадою, щоб відслужити святковий молебен.

"Ось це подаруночок нам. Аеропорт он він. Висмикнути неможливо. залишилася залізяка", - розповідає плиточник.

Величезні лійки довкола. Залітали снаряди і в сам храм. Але будівля дивом встояла.

- Ось центральний купол був, ось що від нього залишилося - пряме попадання.

Молодша сестра повернулася додому. Брати участь у підготовці до свята Антоніна відмовилася: каже, що Бог відвернувся від них. Ще півгодини і крашанки готові.

Місцеві відновлюють храм безкоштовно. Робота кипить як зовні, так і всередині. Електрики відновлюють панікадило - центральну люстру.

- Сподіваюся, що щось вціліло, але щось коротить!

Великодньої ночі у всьому селищі світилося лише одне віконце.

- Прости нас грішних всіх. Нехай мир буде на всій нашій землі українській. І щоб не було братовбивства. І щоб не було голодування.

А за вікном уже звичні кулеметні черги та вибухи мінометів. Це із району аеропорту.

Шумна ніч минула, але вранці тихіше не стало. Нечисленні жителі селища Жовтневий, що під аеропортом, все одно сходяться до свого єдиного храму.

"Ви знаєте, страшно ! Я за інерцією здригаюся. Думаєш, може Всевишній захистить в цей день", - розповідає прихожанка.

"Молитви тільки про світ. І Христос воскрес. Це головне наше свято. І ми ніколи його не пропускаємо. І прийшли всі у свій рідний храм", - розповідає прихожанка.

Усі вірять в мир. І він обов’язково настане. Адже на дзвіниці оселилася родина білих голубів - а це добрий знак.