Діти Авдіїївки діляться знаннями, як виживати під обстрілом [ Редагувати ]

Нагадаю, напередодні протягом майже цілої доби панувало справжнє перемир'я - жодного обстрілу. Та мешканці прифронтових територій давно не вірять в оманливу тишу. У школах учителі продовжують облаштовувати укриття у підвальних приміщеннях шкіл. Про те, як проходять уроки в прифронтових містах, розповість Ірина Баглай.

11-річний Єгор показує де влетів осколок, пробив легені і дивом не зачепив серце. Після обстрілу футбольного поля у Авдіївці Батько не вагаючись вивіз синів. Але Єгор і сьогодні боїться повертатись до рідного міста.

"Прилетіло - я впав. Потім встав і тато вже ішов мені на допомогу. Трошки боюся, що знову таке трапиться", - говорить Єгор Новіков.

"Грози боявся, сюди приїхали сміттєві баки, бухнутися вони - тато обстріл, тато обстріл", - говорить батько Сергій Новіков.

Після операцій він став на ноги. Та попереду не один рік реабілітації. Єгору заборонені фізичні навантаження. Небезпечна навіть легка застуда.

"Легеня - це серйозно. Він грав у футбол, а тепер йому зіграти не можна, купатися не можна фізичних вправ - навантаження великі - не можна", - говорить Сергій Новіков.

Більшість із шкільних друзів хлопця також залишили прифронтову Авдіївку. Із 7 шкіл свої двері відчинили лише 3. У колись заповненому класі цієї школи тепер навчаються п'ятикласники з усього міста. Цього року першим уроком для учнів став інструктаж як поводитись під час обстрілів.

"Якщо продзвенить довгий дзвінок, то ми йдемо в притулок. Не бігти, йти парами, нікого не штовхати, йти спокійно", - говорить Артем, учень школи номер 7 м. Авдієвка.

У школі обладнали укриття у підвалі будівлі.

Але цих дітей після року війни здається і вчити рятуватися вже не треба. Чи не в кожного з них є досвід як їм вдалося вижити під час обстрілів.

"Відразу, якщо постріл, якщо не встигаєш добігти до підвалу, то впасти і лежати - може і пощастить", - говорить Марк, учень школи номер 7 м. Авдієвка.

"Біля нас 3 снаряди, 10 метрів. Якраз лягали на підлогу. Мені було дуже страшно, але мені здавалося, що мене хтось охороняє", - говорить Діана, учениця школи номер7 м. Авдієвка.

Єгор із братом змушені здобувати знання у чужому місті дистанційно. А мама хлопців знайшла роботу за сотні кілометрів. Поїхала - бо лікування занадто дороге. Та найбільше батьки хочуть, щоб їхня дитина перестала здригатися від шуму і хлопків.