Священиків у Києві навчають психології та мові жестів [ Редагувати ]

Найдавніший православний виш України - Київська духовна академія святкує своє 400-річчя. Її історія почалася з народної школи при Братському монастирі. Але потім впродовж чотирьох століть саме ця академія визначила напрямок української історії.

Серед випускників - не лише майбутні митрополити та патріархи, але й видатні письменники, композитори та політики. Про легендарні традиції та сучасне життя Академії розповість Надія Савченко.

Київську духовну академію та семінарію можна без перебільшення назвати навчальним закладом із найдраматичнішою історію. За чотири століття її десятки разів закривали, програму переписували під вимоги тодішніх правителів, а вихованців та викладачів нерідко переслідували за віру.

 Зараз на історичній території духовної школи світський виш - Києво-Могилянська академія. Але вікова освітня традиція зберігається у стінах духовної академії, що відродилася на території Києво-Печерського монастиря. Як і пам’ять про півсотні канонізованих святих та великомучеників, які в її стінах розпочали своє духовне життя.

"Це - улюблена ікона всіх вихованців київської духовної академії і семінарії. Тому що ми знаємо, що всі святі зображені тут, вони були такими ж студентами молодими, і тому всі студенти моляться до святих собору київської духовної академії, щоб вони дарували нам сили", - розповідає вихованець Київської духовної семінарії Дмитро Василенко.

22-річний Павло за півроку має прийняти священицький сан. Про це мріяв з дитинства. Тож, вступив до Академії, не вагаючись.

"Було моє велике здивування, коли я дізнався, що на мій випуск випадає 400-літня річниця випусків. Тому що знаєте, не в кожного студента може бути така можливість. І усвідомивши про те, що дуже багато випускників було за ці 400 років, то я розумію, що я в числі цих людей, які ввійшли в історію київської духовної академії", - каже студент Київської духовної академії Павло Чемохут.

Із часу, коли тут вчилися Григорій Сковорода та останні українські гетьмани, програма, звісно, змінилася. Традиційні дисципліни - Боже Слово, церковнослов’янська мова, спів - майже не відрізняються. Але до них додалися нові - дань сучасності. Почали вивчати психологію, роботу зі ЗМІ та мову жестів.

"Сучасний священик - це людина, яка зможе відповідати на всі виклики сучасності. Він має знати історію. Мати можливість спілкуватися. Взагалі, головне - щоб він міг донести вічні істини сучасній людині. Це не тільки завдання сьогодення сьогоднішнім священикам. Це було завжди завдання всім поколінням.

Змінюється мова, ментальність, з’являються якісь інші моменти розвитку суспільства. І церква через священика має дати сучасній людині відповідь на всі питання, які появляються", - пояснює митрополит Бориспільський та Броварський, ректор Київської духовної академії та семінарії Антоній.

400 років історії академії оповиті легендами. Одна з них - явлення чудотворної ікони Богородиці. Викладачі кажуть: документально зафіксовано, що в 17 сторіччі вона припливла до Києва із розореного татарами храму. І зупинилася навпроти Братського монастиря, в якому починала свою історію духовна академія.

"Головне чудо історії київської духовної академії, я думаю, це все ж таки явлення братської ікони Божої Матері, яке відбулося в 17 столітті. Коли з Вишгорода дивним чином по водах Дніпра на Поділ приплила ось ця ікона, яка до того знаходилася в Вишгороді.

Вона була знайдена тоді монахами братського монастиря, перенесена в братський монастир. І з другої половини 17 століття головною святинею київських духовних шкіл та Києво-Братського монастиря, який на сьогодні вже не існує, була саме ця братська ікона.

Вона особливо вшановувалася. Перед нею молилися студенти на початку навчального року, протягом навчального року. І в цій іконі, якраз в історії цієї ікони відбилася особлива опіки київськими школами з боку Пресвятої Богородиці", - розповідає проректор Київської духовної академії і семінарії з науково-богословської роботи Володимир Бурега.

Під час більшовицьких гонінь святиня була втрачена. Здавалось би назавжди. Але із відродженням академії, знайшлася у запасниках художнього музею. Ціла, та навіть відреставрована. А сам навчальний заклад повернув собі статус провідного у православному світі.