На Прикарпатті хлопчик заробив грошей на операцію батьку-військовому [ Редагувати ]

На Прикарпатті чотирирічний хлопчик назбирав грошей на операцію своєму батькові, пораненому в АТО. Його малюнки припали до душі волонтерці з Канади, яка забрала роботи та влаштувала за океаном аукціон, де дитячі роботи розійшлися з успіхом.

Чотирирічний Святослав Косюк за пензлик узявся нещодавно, минулого літа. Відтоді малює усім, що потрапляє під руку. Демонструє останні свої роботи.

"Жовте сонце, чорне сонце. - Чому чорне? - Ага, бо не хочу, щоби жовте", - говорить Святослав Косюк, син пораненого бійця.

Батьки кажуть: навіть не сподівалися, що перші малюнки сина зможуть допомогти 30-річному Василеві з грошима на лікування - півтора року тому чоловік дістав важке поранення.

"Чим могли, тим лікували. Ми крім цього дотепер він щомісяця йде на лікування, тому що себе дуже погано чує. Реагує на погоду. І йому осколки даються взнаки", - говорить Надія Косюк, дружина пораненого бійця.

Василя Косюка з гірського села Бистриця на фронт призвали навесні 2014. А вже наприкінці літа його було поранено, осколками зрешетило все тіло. Вціліла лише голова. Лікували півроку. Але в тілі чоловіка досі залишились понад 20 осколків.

"Це всьо цяточки від більших. А це осьо де є металеві. Бо навіть знімочки у мене є. Тут так, як би поспорив з поганим сусідом. І хтось дробовиком дав", - говорить Василь Косюк, поранений боєць.

Щоби позбутися залишків металу, Василеві доведеться провести не одну операцію. Надія пригадує, лікарі одразу попереджали - лікування буде тривалим. Але в простої сільської родини, де дружина сільський вчитель і мала дитина, з грошима негусто.

"Всі малюночки, які Святик намалював, в Канаді були продані на аукціоні. І тут є сума 1050 канадських доларів, яку передала канадська громада", - говорить Наталка Чаплинська психолог, волонтер.

Загалом на аукціоні в Канаді виставили два десятки дитячих малюнків. Волонтери радіють - про такий успіх і не мріяли. Тож ініціативу продовжуватимуть і надалі. А Святик тим часом усе частіше береться за пензля і мріє в майбутньому бути, як батько.

"Я буду солдатом, як тато. Тато кажи, що робити? Що ти робиш, бо не знаю ще Я тоже зможу, бо мене ноги не болять", - говорить Святослав Косюк.