На Донбасі волонтери навчають дітей відрізняти шишку від гранати [ Редагувати ]

Як відрізнити шишку від гранати і яких предметів треба побоюватись. Доки прифронтові ділянки заміновані, інструктори - волонтери з міжнародних організацій вчать дітей на Донбасі оминати небезпеку. Заняття відвідали наші кореспонденти.

Цим осколкам 1,5 року. Вихователі Лиманського дитсадка зберігають їх як нагадування про війну.

"У нас побило вікна, дах, а люди, які відповідають за життя дітей цей день згадувати страшно, коли ми сиділи в підвалах", - розповідає завідувачка дитячого садка №7 міста Лиман Наталія Фіткаленко.

Вони ще не вміють добре писати й читати, але вивчили назви зброї. Волонтери швейцарського фонду вчать дітей, як уберегтися від небезпеки.

"Зараз всі діти знають, що таке граната, але ми намагаємося називати їх небезпечний предмет, щоб не лякати і пояснюємо, що в руки їх брати не можна.

Для маленьких у нас казкові герої, ляльковий театр. Що стосується старшої школи, ми проводимо інтерактивні презентації", - заявив представник швейцарського фонду з протимінної діяльності Ігор Михайлов.

Завдяки цій програмі, вдалося зберегти не одне життя. У цьому садочку діти знають, що таке обстріл, і завчили як вірш, що робити.

"Що таке бомба - це така кругла міна - її не можна чіпати. Як зірветься, вона вибухає і вбиває людей", - розповідає Микита.

А це діти Надії. 4 прийомні сестрички тільки вчора чули, як по селу Зайцеве стріляють.

"Страшно, особливо коли вибухають. Нас мама кладе спати, коли вибухає, а потім ми відходимо за стінку, від вікон, тому що не можна, коли вибухає", - розповідає Надія.

Їхня улюблена гра - зоопарк. У господарстві багато тварин. А дівчатка ростуть помічницями Надії. Завжди під її наглядом.

Іра мовчить. А іншій дівчинці, 6-річній Наді, лікарі не залишали жодної надії. У неї церебральний параліч і аномалія мозку. За рік, незважаючи на війну, прийомні батьки поставили її на ноги і навчили говорити.

"Коли тут падали на поле снаряди, було із "Градів" били, ми говорили, що це гроза, поки не розуміли, щоб не лякати", - розповідає мешканка села Зайцеве Надія.

В школу дівчатка не ходять. Вона - на окупованій території села і закрита, - там бойовики. Вчаться писати вдома. А мама Надя мріє, щоб війна швидше скінчилася і її діти забули, які бувають міни і як рвуться снаряди.