У Секторі Гази сім'я палестинців відновлює стародавній палац [ Редагувати ]

Наш наступний сюжет про врятовану архітектурну пам'ятку. В Секторі Гази сімейство палестинців - власними силами відбудувало стародавній Левантійський палац. Про збережений культурний спадок давнього міста - розповість Ірина Іванова.

Серед запилюжених руїн старого міста Гази ці двері несподівано відчиняють перед відвідувачем вхід у невеличкий левантійський палац - з традиційним патіо, схованим за товщею кам'яного муру.

Це рідкісні залишки зруйнованого архітектурного спадку міста. А нині - садиба палестинської родини Саламехів. Щоправда, берегиня домашнього вогнища довго звикала до свого помешкання.

"Спершу я противилася ідеї переїздити сюди. Який сенс у XIX столітті мешкати в будинку, якому понад 430 років? Ну, і вигляд споруди теж не надихав", - говорить палестинка Каутар Саламех.

Менше року тому, її чоловік Атеф просто закохався у старовинний дім, в якому тоді частково не було крівлі і який потребував реконструкції. Відбудувати споруду за умов воєнного напруження - це майже подвиг. В'їзд у анклав - під суворим контролем

"Деякі матеріали було неможливо дістати. Нариклад, деревину. Потрібний нам вид заборонено ввозити в Сектор Газа. Перед нами постало чимало таких проблем", - говорить Атеф Саламех, палестинець.

На щастя для Атефа, в цей будинок вдихнули життя інші вже зовсім зруйновані споруди. Архітектурний спадок Гази - один із найбагатших і найдавніших у регіоні.

Тут лишила свій слід єгипетська, римська та візантійська цивілізації, ранні християни та мусульманські завойовники пройшли через цей середземноморський порт, що з'єднує Африку та Азію. Проте Сектор Газа, з населенням майже два мільйони людей, уже давно руйнує воєнний конфлікт.

"Через війни археологічні розкопки покинули, усе фінансування спрямовують на відновлення зруйнованих житлових будинків, вулиць та інфраструктури. Розкопки відійшли на другий план", - говорить Фадель аль-Отол, дослідник культурного спадку Гази.

Відновлювати цінні історичні будинки можна коштом хіба міжнародних організацій, приміром Юнеско. Так пощастило монастиреві сімнадцятого століття на півдні анклаву.

Інші споруди під свій захист беруть ентузіасти, такі як Атеф Саламех. Вони бережуть минуле від негараздів сьогодення з надією на краще майбутнє.