Лікарі з Рівне розповіли про жахи війни (відео) [ Редагувати ]

Війна це не лише втрачені життя, але й ті, які вдалося врятувати. Лікарів, що наважилися рятувати чужі життя, ризикуючи власним, не так вже й багато, але вони є чи не в кожній з українських лікарень. На роботу до Рівненської центральної міської - повернулися три медики - після більш як року на передовій. Тепер День медика для них - трохи інше свято, ніж колись.

вили розповісти про війну. Піски, Опитне, Водяне. Вісім місяців він був єдиним лікарем у 93ій бригаді на цих позиціях - це й досі одна з гарячих точок АТО. Перший день на передовій пам'ятає в деталях.

"І перше, що пам'ятаю дивлюся вверх, свистить щось і хлопці ті, що виходили з донецького аеропорту, б'ють по шиї, падаєм і вони кажуть - "Доктор, ти на війні", - говорить Олег Рибак, лікар-анестезіолог Рівненської ЦМЛ.

Вдома на Олега чекала дружина і троє синів, а бійці берегли єдиного дока, як зіницю ока. Він мав справу з пораненими щодня. У реанімації рівненської лікарні бачив усяке, але те, з чим мав справу там, не дає спати і досі.

Колега Олега Рибака по реанімації - Ігор Дейнека - щойно з операційної. Він служив у 59 військовому мобільному госпіталі сектору А.

"Було кульове в грудну клітку, це було вночі і його привезли чоловік 20 айдарівців, і вони всі над тобою кричать - роби шось", - говорить Ігор Дейнека, лікар-анестезіолог Рівненської ЦМЛ.

У лікарнях Станиці Луганської і Щастя Ігор лікував не лише військових, а й цивільних. Місцевих анестезіологів там не лишилося. Часом не спав кілька діб поспіль.

"Така робота в режимі нон-стоп, постійно на чергуванні. і ще вся ця робота під постійну канонаду", - говорить Ігор Дейнека, лікар-анестезіолог Рівненської ЦМЛ.

Вони повернулися. З різним досвідом. З різними історіями. Їхні очі тепер часто сумні. Особливо, коли питаєш - що таке війна.