Незвична професія: у Василькові з'явився оперуповноважений майстер манікюру [ Редагувати ]

Ставить суворі питання і жартома світить лампою в обличча. Це схоже на допит, а насправді - так Олександр Вернигора починає робити манікюр.

Він - колишній оперуповноважений кримінального розшуку.

«Я перший раз коли робила, мені ніхто не повірив, що міліціонер справді робить манікюр. Поки не показала фотографію», - згадує перший візит до мастра Галина Гільт.

На манікюр до Олександра Вернигори сходяться клієнтки з Василькова та сусідніх міст і сіл. Дехто не шкодує проїхати і 50 кілометрів з Києва. «Клієнти пішли в принципі. Реакція різна. деякі: ой, я не буду, а деякі: так, я буду, запишіть мене, мені цікаво, я ніколи не була в такого незвичайного мастра», - ділиться Анна Ганіна, власниця салону-перукарні, де винаймає стіл колишній правоохоронець.

Анна перша повірила в хлопця, коли той на милицях пришов до неї і попросив навчити майстерності манікюру. Жінка згадує, її всі відмовляли. Та ось уже рік, як до майстра у формі записуються в черги. Сам Сашко каже, в нього можна і манікюр зробити, і пожартувати, і душу вилити. Такий собі «all inclusive».

«Коли я став тут працювати - на жінок почав дивитися з іншої сторони. Раніше я дивився, як працівник міліції, чи як чоловік. А тут уже почав дивитися і як майстер манікюра, і як їхній друг, і як їхній психолог», - розповідає Олексанр Вергинора.

Відкрити власну справу колишній "опер" вирішив після того, як потрапив в аварію. Їхав за кермом з вагітною дружиною. Жінка загинула, на Сашка чекали довге лікування і суди. Дали три роки умовно. Повернутися до звичного життя було не просто. Знайти нову роботу - з його травмами - і поготів.

Тож Олександр втілив мрію покійної дружини - навчився мистецтва манікюру. Зараз він каже про себе так: «В мені крім мене самого живе іще дві людини: мій майбутній син, ненароджений і моя покійна дружина». Сьогодні, крім манікюру, Олександр оздоблює салони авто і робить меблі.

А ще - вчиться підприємництва.

Сподівається, що його історія стане прикладом для тих, хто також пережив трагедію в житті.

«Закриватись в жодному разі не можна. Як мені казала одна моя колега по роботі, якщо ти залишився живий, значить це не просто так, значить тобі потрібно ще щось зробить, навіть просто розказати людям цю історію. І щоб люди бачили от, що виходи є», - каже Олександр Вернигора.