На Запоріжжі юні герої-рятувальники заступили на справжнє чергування [ Редагувати ]

Доки однолітки Кирила та Богдана ніжаться на Азовському узбережжі, хлопці - працюють. Відстежують, чи не потерпає хтось у відкритому морі від шторму. Та вивчають матчастину. Яке спорядження потрібно аквалангісту:

"- Нож обязательно всегда с собой при погружении".

Та як керувати рятувальним човном:

"- На любой волне ее будет держать ровно".

Незважаючи на свій юний вік, Кирило та Богдан - у формі справжніх рятувальників. Дорослі кажуть - заслужили. Богдан із Черкас. Взимку витягнув з ополонки двох маленьких дівчаток.

"Я його питаю: коли ти йшов туди, рятувати дівчат, ти за мене думав? А він каже - бабуся, звичайно думав. Але я не міг пройти мимо цієї біди, коли вони кричать і нікого немає поруч, а я пішов би. Як би я потім жив, яка б у мене совість була?", - розповідає Алла Чеховська, бабуся Богдана.

Кирило - місцевий, із Запоріжжя. Навесні врятував життя товаришеві, діставши його з восьми-метрової ями.

"- Я уже потом, когда Миша был там, я сказал, чтобы дети вызывали скорую".

Підлітки кажуть, після цих подій, їхнє життя суттєво змінилося. Хлопців почали - поважати.

"У некоторых людей поменялись взгляды, то есть на меня там, на мое поведение, и все остальное. Учителя в школе начали общаться совершенно по-другому", - розповідає Кирило Гурєєв, номінант Всеукраїнської акції "Герой-рятувальник року".

День на справжньому бойовому чергуванні - неабияка пригода, кажуть юні герої. Та ким стануть, коли виростуть, хлопці ще не вирішили. Проте вже точно знають, кому не місце серед людей цієї професії.

"Боягузам, не спортивним людям. Їм не місце там", - переконаний Богдан Волик, номінант Всеукраїнської акції "Герой-рятувальник року".

Та доки хлопці вирішують, яку професію обрати, за виявлений героїзм їх номінували на звання "Герой-рятувальник року". Нагородження відбудеться у вересні - напередодні професійного свята надзвичайників.