В Україні склади з боєприпасами вибухають не вперше [ Редагувати ]

В Україні склади з боєприпасами злітають у повітря вже не вперше. Від останньої масштабної пожежі, в Балаклії на Харківщині, минуло лише півроку. Тоді загинуло двоє людей. А збитки від пожежі перевищили 200 мільйонів гривень.

Від вибухів на військових складах тоді, у березні, постраждала вся Балаклія. Тож і зараз місцеві, чуючи новини з Вінниці - плачуть. Микола Борисович дивиться телевізор, затамувавши подих. Каже, майже всю ніч не спав. Тримав кулаки за вінничан.

"Конечно. Тоже ж переживаем. Люди ж пострадали", - говорить Микола Іщенко, житель міста Балаклія.

Пенсіонер без ніг. Пригадує свій розпач, коли прокинулися серед ночі від потужних вибухів, а поряд - за парканом військової бази - все палало.

"Он уже спал. Он же пока... пока оделся, протезы пока одел. А я бегала, документы собирала", - пригадує Валентина Аверкіна, жителька міста Балаклія.

Пунктів евакуації ще не розгорнули - тож подітися подружжю було ніде. Їх вивезли з небезпечної зони і - залишили на центральній площі міста. Ніч пенсіонери провели... на цвинтарі.

"Почему на кладбище? - А у нас никого больше нет. Ни у него родичей нет, ни у меня нет. Просто некуда было. А там - два сына. Вот возле них и сидели", - розповідає Валентина Аверкіна, жителька міста Балаклія.

Люди в Балаклії діляться на тих, хто одразу збагнув, що треба тікати. І тих, хто не усвідомив масштабів лиха. Валентина Олександрівна - навіть коли в її будинку обвалилася стеля - взялася за прибирання.

"А она мне говорит: ма, ты что? Давай, одевайся во что хочешь, выходи - база военная горит!", - розповідає Валентина Сиднєва, жителька міста Балаклія.

Люди бігли, не розбираючи дороги - просто якнайдалі від військової частини. Тікаючи, хапали лише найнеобхідніше: документи, гроші. Хтось рятував сусідів, вивозив собак та котів, а хтось навпаки - лишав старих батьків, прикутих до ліжка.

"Дочка кричит: мам, бросай, как-никак она почти 87 лет прожила. Что ты будешь, снаряды ловить? И мы ее оставили. Таких на поселке было очень много", - говорить Тетяна Баталова, жителька міста Балаклія.

У перші дні після надзвичайної пригоди, коли вибухи вгамувалися і всім дозволили повернутися в місто - серед зруйнованих домівок тинялися розгублені люди. Вони й тепер здригаються, чуючи вибухи, адже на полігоні поблизу Балаклії досі утилізують снаряди, які тоді порозліталися навколо й не розірвалися. Та головне - винних у трагедії - так ніхто і не знайшов.