Пиво - не розкіш, а засіб виживання: один день із життя племені Ваяпі [ Редагувати ]
Що не день - то свято - у племені Ваяпі в амазонських джунглях. Із приводом чи без нього, чоловіки та жінки цмулять хмільний напій власного виробництва - касірі. Причому з благородною метою - зберегти давню традицію. Про один день із життя племені - Ірина Іванова.
Непрохідні хащі амазонських лісів. Тут, за сотні кілометрів від цивілізації, живе плем'я Ваяпі. Вони спокійно обходяться без електрики, телефонів, машин, грошей і більшості одягу. Але жити не можуть без свого аналога пива - касірі.
"Не солодке, а гірке. На смак не нагадує ані фрукт, ані будь-що інше", - говорить Япарупі, з племені Ваяпі.
Сьогодні у Ваяпіє привід випити. Від ранку й до пізньої ночі вони проводять важливий ритуал - вшановують духа річки - Сукурі. Аборигени уявляють його як велетенську змію, схожу на анаконду, котра вимагає регулярного задобрювання.
"Ми співаємо духові річки. Він почує нас і зрадіє. І не нападатиме на нас, коли ми миємося, чи на наших дітей, коли вони бавляться у воді", - розповідає Япарупі, з племені Ваяпі.
Нема річки - нема свята, кажуть місцеві. І наповнюють мутним напоєм половинки висушених гарбузів. Отаку ємність - завбільшки з добрячу салатницю - перехиляють одним махом і беруть ще. Касірі - неодмінний атрибут щоденного життя племені. Його п'ють на традиційних зборах, під час свят, а то й просто для поліпшення настрою.
"Сьогодні вранці я прокинувся сердитий. Гризли думки про нашу землю, про президента Бразилії, який хоче зруйнувати наше життя. Але коли вип'ю - все змінюється. Я стаю веселий. Усі проблеми відходять на другий план. Я щасливий", - розповідає Япарупі, з племені Ваяпі.
Про касірі ще на початку 19-го століття писали французькі мандрівники, які діставалися племені й описували його побут. Вони підкреслювали, що напиватися - неодмінна частина культури Ваяпі. І збереження цієї традиції вимагає зусиль. Якщо напій здебільшого вживають чоловіки, то на жіночих плечах - його приготування. Касірі виробляють з коріння тропічної рослини кассави. Її спеціально вирощують, тоді подрібнюють і заквашують.
"Ми жінки - теж воїни. Ми носимо на плечах кассаву, як колись носили наші предки. Чоловіки готують поле - ми висаджуємо кассаву. Тяжка робота розподілена між нами, - жінки теж мусять носити вантажі, щоб тіло було міцне", - переконана Еріана, з племені Ваяпі.
А ще вживання касірі, - вірять Ваяпі, допомагає зберегти саме плем'я і втримати молодь, яку своїми алкогольними спокусами давно вабить життя великого міста.