Житель Луганська у суді доводить перебування у полоні бойовиків [ Редагувати ]

Потрапив у полон до терористів, півроку терпів страшні тортури, а тепер іще й змушений доводити це в суді. Історія ветлікаря з Луганська нагадує жахіття. І вона в Україні далеко не єдина. Річ у тім, що у вітчизняному законодавстві немає жодної норми, яка б захищала цивільних полонених.

Ті, кому вдається вижити і втекти від терористів, часто самостійно оплачують лікування і не отримують жодних пільг від держави. Для цього треба довести, що людина справді була в полоні, а там звісна річ довідок не дають. Про унікальну судову справу, яка може стати історичною для українського права - далі в сюжеті.

Липень 2014. Окупований Луганськ. Того дня Олександр Грищенко йшов на роботу до обласної ветлікарні. Дорогою фотографував те, що сталося з рідним містом, коли прийшли терористи.

Як виявилося, саме камера і привернула увагу озброєних бойовиків.

"Забрали фотоапарат, сказали, що мене тільки за ці світлини варто розстріляти на місці", - говорить Олександр Грищенко, колишній полонений.

На картці пам'яті були ось ці фото - Луганський та Київський Євромайдани. Олександр завжди пітримував Україну. Чоловіка одразу звинуватили у шпигунстві і кинули до підвалу.

"Там були люди на милицях, там були люди з явними слідами катувань, з порізаним обличчам", - говорить Олександр Грищенко, колишній полонений.

Далі почалося найстрашніше. Терористи вимагали зізнатися, що він український шпигун. Били і катували.

"Мне змусили роздягнутися до гола. Начинули на руки зашморги, поклали обличчам на стіл і Маніяк почав мене лупцювати відтинком пластикової труби. Він взяв набір польового хірурга, почав робити пропили хірургічною пилкою між пальцями лівої руки", - говорить Олександр Грищенко, колишній полонений.

Так тривало півроку. В'язнів ховали від ОБСЄ і навіть хотіли знищити - надто багато бачили. Увесь цей час Олександр вважався зниклим безвісти. У грудні 2014 його та інших полонених відпустили - так само несподівано, як і затримали. До Києва він добирався через територію Росії.

"Зробив рентген і виявилися числені перелами ребер, перелам грудної кістки, ще трохи лишилися шрами. Шрами від хірургічної пилки", - говорить Олександр Грищенко, колишній полонений.

На лікування травм унаслідок катувань, - жодної копійки від держави Олександр не отримав. Для цього потрібен статус інваліда війни. А за українським законодавством, його надають лише учасникам бойових дій і окремим категоріям цивільних.

"Кто был в плену, те, кто потерял родителя, отца или мать и остались сироты и семья утратила кормильца те еще нет, не признаны как участники войны", - говорить Микола Козирев, голова правління громадського комітету захисту прав людини.

Що він і справді був у полоні, луганчанин змушений доводити в суді. Складність у тому, що прямих доказів у справі немає. Юристи роблять ставку на свідків. У справі їх двоє - це люди, які були в полоні разом з Олександром. Такий процес в Україні проводять уперше. 

Правозахисники не виключають, що процес може затягнутися, з огляду на його унікальність. Та, зазначають, якщо справу вдасться виграти, це в майбутньому допоможе іншим колишнім бранцям і багатьом постраждалим від свавілля терористів.