Позиції українських морських піхотинців накрило ворожими обстрілами [ Редагувати ]

На приморській ділянці фронту через спекотну погоду вдень на позиціях порівняно тихо. Стрілянину окупанти починають із настанням сутінків. І найбільше дошкуляють нашим військовим - ворожі снайпери. На передових опорних пунктах оборонців Павлополя - побував Ігор Левенок. 

"Было очень хорошо слышно, не минометы, а именно артиллерия".

Жодного дня - без ворожих обстрілів. Неспокійна передова під Маріуполем. "Нульові" позиції українських морських піхотинців в районі селища Павлополь. Засвітла тут панує відносна тиша. Та щойно сутеніє - окупанти дістають зі схованок великі калібри.

"Вони використовують як великокаліберні кулемети, так і міномети і заборонену зброю", - говорить морський піхотинець з позивним "Серж".

Бойовики закріпилися на протилежному березі річки Кальміус. Лісосмуги, так звана "зеленка", сприяють роботі ворожих снайперів.

"Ну приходиться вот по окопам прятаться по всей єтой ерунде, слишно шо вон и клеенку и чашки сносит. Поставил чай, пока сел упала, смотрю дірка", - розповідає Станіслав, морський піхотинець.

Ворожі снайпери в цій місцевості немов стихійне лихо. Хлопці глибоко окопалися. Голови над бруствером краще не піднімати. До того ж морпіхи розповідають, що інколи снайпер стріляє ще й і у бік бойовиків, аби дати привід пропагандистам дискредитувати українську армію, ніби це вона порушує перемир'я.

"Типа стреляет в сторону одной ихней позиции, а там наблюдатель сидит ну и фиксирует что это типа наши стреляют", -говорить морський піхотинець з позивним "Квітень".

Російські найманці не дотримуються жодних правил війни. Нерідко вони відкривають вогонь навіть по місцевих рибалках, які промишляють на Кальміусі.

"Вони стріляли по рибалкам. Ми якби, наші віськовослужбовці роз'ясняють, що такого не треба робити, хоча люди не слухають все одно виповзають на воду", - говорить морський піхотинець з позивним "Серж".

Хлопці жартують - певні зміни після оголошення "врожайного перемир'я" - усе таки є. Стріляти по ворогові не можна, - тож українські солдати більше стали доглядати за власним врожаєм. Навесні посадили відро картоплі.

"Ну без своего, ну как, земля такая есть аж обидно, надо же хоть что-то посадить".