На Світлодарській дузі продовжується окопна війна [ Редагувати ]

Попередня доба на Донбасі - минула відносно спокійно, лише один ворожий обстріл. Із гранатометів та кулеметів російські найманці вдарили по опорних пунктах українських військових неподалік Новотошківського. Ніхто з армійців не постраждав. Наші захисники були змушені відкрити вогонь у відповідь. Двоє бойовиків знищені. На позиціях армійців на Світлодарській дузі побував Ігор Левенок. 

Світлодарська дуга. Передові позиції українського війська в засніжених степах Донбасу. Армійці розповідають окопна війна не припиняється, ані на день. Підступна і виснажлива. Це коли тиша раптово уривається.

"Десь з боку ворога лунають кулеметні черги та поодинокі постріли. А отже небезпека тут чатує на кожному кроці. Можливо, хтось із наших бійців потрапив у ворожий приціл, хоча дуже часто окупанти відкривають безладний вогонь. Прострілюють місцевість, або ж гатять під дією міцних напоїв".

"Активна стрільба відбувається як вдень так і вночі, наприклад за минулу добу було зафіксовано чотири обстріли з боку ворога, ну це більше стрільба такого про вокативного характеру. Хлопці на неї зачасту не відповідають але коли вже є реальна загроза життю або загроза прориву тоді вже хлопці починають відповідати", - говорить Іван, військовослужбовець збройних сил України.

"А п'янство в них там процвітає дай боже. В них вийшов чоловік на позиції піднявся на бугор, автомат падає на ногах ледве стоїть. Показував там непрілічні знаки нашим товаришам", - говорить Павло, військовослужбовець збройних сил України.

Павлові - двадцять чотири роки. Мешкає на Житомирщині, хоча народився в російській Тулі. Мати українка, а батько росіянин. На фронті солдат з п'ятнадцятого року. Не змирився з агресією країни, в якій має чимало родичів.

"Писали типу навіщо вбиваю тут своїх братів та сестер і вродє того. Не хочуть общаться і не потрібно я в коліна кланятися не буду нікому", - говорить Павло, військовослужбовець збройних сил України.

На позиціях багато бійців, які в армії підписали вже другий, або третій контракт. За плечима запеклі бої за Дебальцево, у Марїнці та під Маріуполем. Микола воює вже п'ятий рік. За цей час життя чоловіка змінилося докорінно. Дружина не дочекалася, пішла до іншого. Схожа історія майже у кожного третього бійця.

Каже війна забирає багато сил і здоров'я, от тільки жага до перемоги не зменшилася. Адже за неї хлопці віддали задосить, аби не поступатися жодними принципами.

"Та Росію вже зачавила вже так з усіх сторін, що вона довго не протримається, ну нехай рік-два і вона буде відступати", - говорить Павло, військовослужбовець збройних сил України.