Сортування сміття: чому в Україні не працює закон? [ Редагувати ]
Шкода, що немає вакцини від чиновницької недбалості. Адже саме через це - країна втрачає мільйони гривень. Те, на чому цивілізовані країни заробляють гроші, в Україні викидають на численні звалища. У нас досі не вирішена проблема з відходами.
Більше того, українські підприємства купують вторсировину за кордоном, тоді як у нас валяються тонни невідсортованого непотребу. І це при тому, що, виявляється, вже рік в Україні працює закон - про обов'язкове сортування сміття.
То чому ж цей закон поки, що є лише непотрібним папірцем, питала Феруза Бегматова.
Ось такий пакет сміття ми дбайливо назбирали за день, настав час покинути йому наш дім. Яке майбутнє йому світить в Україні? Куди потрапить після цього контейнера? Чи поповнить він і без того величезні українські звалища? Навіть якщо сміття викинули в сортувальні баки?
І куди потрапляє такий самий пакет непотребу в Британії?
У моєму районі в Лондоні я мушу використовувати ось такий прозорий пакет. Його безкоштовно постачає місцева влада. На ньому чітко вказано, що може йти на переробку - папір, скло, пластик. Ось на цьому стовпі під моїми вікнами вказано, що мені робити із цим сміттям. Забирають його з цього тротуару щосереди з 7.30 до 8 ранку.
У Лондоні мало хто сортує сміття сам удома. І причина банальна - для окремих пакетів просто немає місця. Квартири у столиці невеликі, квадратні метри - дорогі. Тож зазвичай британці матимуть два пакети - білий із сміттям на переробку, чорний - на утилізацію.
Втім, якщо бажання сортувати сміття є - його дуже легко втілити в життя. Ось у хвилині ходьби від мого будинку окремі ящики для паперу, пластику, скла та навіть одягу і взуття.
Сортувати відходи по різних контейнерах від минулого року зобов'язали й українців. Але насправді, поки що у нас сортують лише 5% непотребу. Решту - утилізуть дідівським і вкрай неекологічним способом - захаращують українську землю.
Ми простежили, куди потрапить наш пакет. І опинилися - ось тут. На 5 полігоні під Києвом.
Тут поруч, у Підгірцях живуть люди.
"Оця купа сміття, яка випала з сміттєвоза, тут приблизно 10 тон, це сміття, яке прибуло з міста Києва", - розповідає Андрій Грущинський, директор полігону твердих побутових відходів №5.
Це - директор 5 полігону Андрій Грущинський. 150 таких сміттєвозів приймають його підлеглі щодня!
"Далі автом їде на розгрузку. І тут же відбувається радіологічний контроль", - розповідає Андрій Грущинський, директор полігону твердих побутових відходів №5.
Та токсичні речовини вже потрапили у місцевий ґрунт і воду. Вплив полігону на своє здоров'я відчувають місцеві жителі. Власне, як і постійний сморід.
"Але його не можна закрити одномоментно, по-перше - не привівши його в порядок, по-друге, не створивши альтернативу", - говорить Андрій Грущинський, директор полігону твердих побутових відходів №5.
А от власне, альтернативи поки що немає. Хоча нею міг би стати - сміттєпереробний завод. Та їх в Україні поки немає жодного. А все тому, що справа ця хочі і потрібна, але невигідна.
Тобто, якщо з купи непотрібу виокремити вторсировину. Приміром, відділити та вимити пластикові та скляні пляшки, і продати їх на повторну переробку, а з органічних залишків - добути біогаз, а з нього - електроенергію, то заробіток від продажу цього всього не перекриє витрат на роботу самого підприємства
"Як це працює в Європі? В Європі сплачується тариф за переробку, і саме цей тариф дозволяє сміттєпереробному підприємству існувати", - пояснює Андрій Грущинський, директор полігону твердих побутових відходів №5.
А в Україні такого тарифу немає. В нас сплачують тільки за вивезення і захоронення сміття. Приблизно по 20 грн на місяць. Потрібно - уп'ятеро більше. І таке підвищення явно не сподобається людям.
Інший шлях - сплата цього тарифу на касі в магазині.
"Випускаючи товар на ринок, який потенційно по кінцю його використання стає відходом - виробник закладає певну вартість на утилізацію цих потенційних відходів", - розповідає Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження із небезпечними відходами.
Це Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження із небезпечними відходами. Сам він - власне сміття привозить до пунктів прийому вторсировини.
"Останній раз я здав 22 кг вторинної сировини, це я не утворив 22 кг сміття, яке буде сторіччями буде розкладатися на полігоні. Так, я отримав за це 29 грн, це символічні кошти, але це гарантія того, що воно не потрапить на полігон", - говорить Кирило Косоуров, голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження із небезпечними відходами.
Поки немає чіткої державної системи сортування сміття, такий спосіб - допоможе уберегти землю.
Але тут приймають не всі види втор-сировини. Більше можна здати на сучасних еко-станціях.
І це третій шлях для нашого пакету.
"Більше 6 тисяч сімей, які щоденно приїжджають на наші станції сортування лише в Києві", - говорить Іванна Давиденко, комунікаційний менеджер "Україна без сміття".
Навіщо його привозять сюди і сортують, і куди все це потім їде? Якщо сміттєпереробних заводів в Україні немає?
"У нас немає сміттєпереробних заводів, але є переробні заводи", - говорить Іванна Давиденко, комунікаційний менеджер "Україна без сміття".
Тобто заводи, які спеціалізуються на переробці окремих видів вторсировини - паперу або пластикових кришечок.
"У нас є такий парадокс, у нас дуже багато сміття і полігонів в Україні, при цьому заводи, вони вимушені закупати вторинну сировину відсортовану за кордоном, тому що їм недостатньо вторинної сировини, яка сортується в Україні для того, щоб повністю підтримувати лінію постійно працюючою", - говорить Іванна Давиденко, комунікаційний менеджер "Україна без сміття".
Такі станції збирають по 30-35 тон вторсировини щомісяця! Долучитися вирішили і ми.
"Дуже добре, що ви привезли із собою цілий пакет сировини, це значить, що ми її розсортуємо і вона відправиться на переробку. Наприклад, тут у вас є блакитна пляшка і біла пляшка, ми сортуємо, але нам важливо зняти з них кришки. Пляшки зроблені з матеріалу пет1, а кришки - це інший матеріал. Кришки ми збираємо окремо завжди, пляшки треба обов'язково стиснути для того, щоб вони займали менше місця. Їх ми передаємо великій компанії заготівельнику", - розповідає Іванна Давиденко, комунікаційний менеджер "Україна без сміття".
З таких пет-пляшок виготовляють синтетичну тканину. З якої потім шиють, наприклад, куртки. От такі коробки з тетрапаку - можуть перетворитися на книжки. А от з цих кришечок роблять меблі та вуличні лавки!
"Але їх треба накопичити більше 60 кг тільки на одну лавку", - говорить Іванна Давиденко, комунікаційний менеджер "Україна без сміття"
Та поки таке очевидно корисне сортування - це справа ентузіастів. До речі, аби розібрати наш пакет - пішло хвилин 7. От власне ми посортували цілий пакет сміття.
Тим часом у Лондоні сміттєпереробна галузь працює давно. У Британії майже половину сміття здають на переробку. Втім, величезних гір непотребу просто неба - у країні годі шукати. Усі сміттєзвалища тут закриті. Відходами заповнюють глибокі ями, які засипають землею. І тут же на місці працюють установки для виробництва електроенергії. А на цьому заводі із органічних відходів виготовляють ще й добрива.
"Цей компост врешті повертається на відновлювальний ринок, адже його можна використовувати рік за роком для покращення сільськогосподарського виробництва. Таким способом забезпечується екологічний засіб для підживлення урожаю", - пояснює Біл Гріффітс, менеджер із переробки відходів.
А ще в Британії своє сміття експортують.
"Ми довгий час експортували занадто багато сміття. Тож ми мусимо зробити так, щоб по-перше ми продукували менше сміття, а також більше переробляли його", - заявив Майкл Гоув, міністр екології Великої Британії.
Тому що там розуміють, на відходах можна заробляти. Та в Україні поки на державному рівні про це не думають. Натомість продовжують завалювати землю все новими тоннами сміття.