Україну охопив виборчий психоз: що радять лікарі? [ Редагувати ]

Отже, попереду другий тур. Кандидати, які в нього не вийшли в очікуванні. Вони поки не підтримали нікого з лідерів. А от в людей справжній виборчий психоз. Емоції б'ють через край: у соцмережах баталії, друзі сваряться і навіть родини розпадаються!

Та зрештою, все, що відбувається зараз в Україні цілком закономірно. Це свого часу і американці пройшли, коли обирали між Трампом і Хіларі, і британці, коли проводили референдум щодо Брекзіту. Як зараз українцям не потонути в хвилях негативу? І чому порятунком від агресії можуть стати фотожаби? Любов Кукла розповість.

Світову прем'єру останнього сезону "Гри престолів" можна сміливо відмінити. Поки в Україні вибори.

Поки українські політичні еліти змагаються за трон, українці влаштовують батли. В сім'ї, на роботі, в транспорті і ось тут. У соцмережах.

"Фейсбук є джерелом, звідки люди черпають політично значиму інформацію", - говорить Олексій Якубін, політолог.

А ще завзято агітують та жартують. Народним анекдотам уже й КВК та "Ліга сміху" позаздрять. А ще всі щедро кидаються словесним брудом!

"Это всегда неадекватная реакция", - говорить Світлана Нетрусова, лікар-психіатр.

Ще до виборів українці розділилися на два табори. А після першого туру почалася заруба, в коментарях гинули тисячами. У виразах не стримувався ніхто. Рівень агресії виходив за межі. Приміром, журналіст Айдер Муждабаєв братися за зброю та стріляти в тих, хто проголосував за Зеленського, закликав! Щоправда, потім пост видалив, і вибачився.

Прихильники Зеленського теж не пасли задніх в інтернет війні. Щоправда, вони відкрили фронт одразу на кількох віртуальних майданчиках, а не лише у "Фейсбуці".

Я теж написала пост у "Фейсбуці". Спитала, чи були конфлікти у моїх друзів щодо виборів? Виявилося, що більшість живе в політичній злагоді. Та десь в третини суперечки все ж були.

Тож я вийла з віртуалу в життя реальне. Іду спілкуватися з людьмии на вулицю. На камеру люди проявляють дивовижну толерантність:

"Не посварилися через вибір кандидата? - Нєт". "Я солідарна з кожною думкою людини. Кожен має свою думку".

"Вы знаете, конечно, были конфронтации, что некоторые разбежались политические взгляды".

"Конфлікти були в родині, так. Хтось хоче за одного, хтось хоче за іншого. Вирішили, якось все вирішили не билися? Як сказати".

Більшість на камеру говорити взагалі відмовилися. Але зізналися: когось вибори ледь до розлучення не довели. А когось і до інфаркту та нервових зривів.

"К сожалению, очень эмоциональные люди, наверное, могут отреагировать и так", - говорить Тетяна Анікеєва, терапевт-кардіолог.

"Это разрушает вас же. У вас заводится вегетативная нервная система, выбрасывается с надпочечников адреналин, повышается давление, сердцебиение, учащается дыхание. Если это будет часто происходить? К чему это приведет? К всевозможным психическим расстройствам", - говорить Світлана Нетрусова, лікар-психіатр.

Та не лише в Україні вибори наче різновид масового психозу. Хейтерська лихоманка добряче потрусила американців, коли Дональд Трамп і Гіларі Клінтон пішли у президенти.

"Я просто не терплю того, що ця жінка така корумпована. Якщо вона виграє, то зруйнує життя дітям та літнім людям. Вона має сидіти у в'язниці", - говорив Кріс О'Коннор, прихильник Трампа.

А прихильники Гілларі на чім світ стоїть "мочили" Трампа. Його активно бойкотували, критикували і навіть в психічних розладах звинувачували. А ще по всій країні влаштовували акції протестів.

Але Трамп саме на цій хвилі хейтерства і виплив. І став президентом. Хоч і досі подобається не всім.

А от у Великій Британії досі доволі гаряче. Британці усе ще розколоті навпіл через Брекзит. Віртуальні сварки та взаємні образи періодично виливаються у вуличні акції. Або ще гірше в насильство. У Британії навіть вбили проєвропейську депутатку - із вигуками "Британія понад усе!".

Та шквальні емоції і в Америці, і Британії все ж стихли. А от в Україні у самому розпалі. Та й кульмінація попереду.

Вже скоро вибух передвиборчих емоцій буде на НСК "Олімпійському". Адже саме тут, на стадіоні, фаворити виборчих перегонів зійдуться на дебатах. принаймні виклики кинуті і прийняті.

"Поэтому людям чрезмерно эмоциональным, людям после 55, тем пациентам, которые находятся в группе риска ишемичской болезни сердца, конечно же я бы рекомендовала вообще смотреть телевизор, но а если мы все таки хотим сопричастными к тому, что происходит, пожалуйста - научиться перед дебатами контролировать свои эмоции", - говорить Тетяна Анікеєва, терапевт-кардіолог.

Загалом проводити дебати - давня політична традиція. Хоч для України і не є звичною. На минулих і позаминулих виборах їх не проводили. Можливо, через це українці сприймають це як надто серйозне дійство.

Хоча насправді це насамперед політичне шоу. Із обов'язковою інтригою, взаємними звинуваченнями і акторською грою. Яскравий приклад ті ж непримиренні Трамп та Гіларі.

"Ви розповідаєте ворогові все, що хочете зробити. - Ні, це не так! - Не дивно, що ви боретеся з Іділ усе своє свідоме життя".

Вони сходилися на дебатах кілька разів. Уже під час другої зустрічі демонстративно припинили тиснути одне одному руки.

Місце проведення дебатів для західних політиків не надто важливе. В Америці політичні спаринги проводять переважно в університетах. В Європі в телевізійних студіях. А тепер українці можуть створити новий тренд.

До речі, завжди і в нас, і на Заході дебати і вибори породжували купу жартів і мемів. І це дуже добре - бо перетворює шквал агресії та негативних емоцій на сміх.

"И что бы не происходило вокруг, все равно надо щадить близких, не разрушать своими взглядами семью, каждый имеет право на свое мнение, и надо уважать чужое мнение прежде всего. Я понимаю, что хочется, чтобы думали так как ты", - говорить Світлана Нетрусова, лікар-психіатр.

Бо все це демократія. Яка народжується через біль, сльози та сміх.