На Житомирщині у кризовому центрі допомагають знедоленим жінкам [ Редагувати ]

Знайти сенс у житті ніколи не пізно. Так стверджують жительки кризового центру у селі Кочерів на Житомирщині. Там, під спільним дахом мешкають 17 жінок, які опинились у скрутних життєвих обставинах. У центрі допомагають колишнім ув'язненим, наркозалежним і самотнім літнім жінкам повернутися до нормального життя. Далі мої колеги.

Тетяна у кризовому центрі менше місяця. Сюди жінка потрапила прямо з місця позбавлення волі. Там провела останні 22 роки - більшу половину віку.

"В жизни все было - и наркотики, и алкоголь. Потом приходили большие потери - я потеряла семью, у меня все поумирали. И осталась одна, от безысходности. Опять преступление, опять тюрьма, небольшие промежутки на свободе, время короткое. Ну как бы уже считала, что тюрьма - дом мой", - говорить Тетяна Тарасова, жителька кризового центру.

Якщо Тетяна втратила сім'ю, то Марина родини ніколи не мала. Жінка виросла у дитбудинку, а коли народила сама, з обов'язками мами не впоралася. На двох старших дітей її позбавили батьківських прав.

"С третим ребенком я поняла, что я сама с тех мест, в интернате, и что нада остановится. Надо своим детям дать то,чего его небыло у меня. Раз я родила, значит надо быть мамой", - говорить Марина Філіна, жителька кризового центру.

Кризовий центр на Житомирщині 14 років тому заснували волонтери. За цей час у його стінах побували близько трьох сотень жінок. Кожна з історій унікальна, і кожній жінці тут допомагають по-своєму. Саме тому, деякі з випускниць центру і самі стають волонтерами.

"Мне во многом помогали, и как, бы то же самое делаю сейчас и я. Вот уже года три я являюсь добровольным помощником этого центра, я закончила курсы специальные, тоесь я младший медицинский сотрудник по уходу за тяжелобольными и также я занимаюсь документами", - говорить Вікторія Кирєєва, випускниця центру, волонтерка.

У майбутньому засновники центру мірють звести поряд два будинки. За задумом, у одному з них житимуть літні жінки, в іншому мами з дітками. Кажуть, тоді усі зможуть подарувати один одному колись втрачені любов, тепло та турботу.

"Никто никогда не рождается наркоманом, алкоголиком, вот, преступником. У всех есть своя история, которая привела людей к тому или иному образу жизни. Поэтому, когда мы общаемся с женщинами и помагаем, это как будто клубочек в обратную сторону распутываем, для того, чтобы им помочь", - говорить Катерина Розора, засновниця центру.