Ізраїль згадує жертв Голокосту [ Редагувати ]

В Ізраїлі сьогодні День катастрофи й героїзму. Країна згадує загиблих у Голокості, відбуваються жалобні заходи й зустрічі з тими, хто вцілів. Подробиці - у нашому сюжеті.

Над Ізраїлем лунає сирена і все життя в країні завмирає на хвилину. Це одна із найважливіших заповідей Тори і давня традиція у день Голокосту. "Якщо трапилося нещастя - зупинись і подумай, чи не став ти його причиною". Одна з найбільших трагедій в історії людства, яка ледь не знищила цілий народ, одночасно стала однією із причин появи у цього народу своєї держави.

"Ізраїль не кладе голову на плаху перед загрозами знищення. Попри події Голокосту ми здатні і сповнені рішучості захищати себе. І стоячи тут, я кажу всім, хто жадає нашої смерті: ми повернулися на історичну сцену. Ми вийшли на авансцену. Ми перемогли наших ворогів у минулому, з божою допомогою переможемо і нових недругів", - говорить Беньямін Нетаньяху, прем'єр-міністр Ізраїлю.

У музеї Катастрофи обов'язкова церемонія за участю в'язнів Голокосту. Голова уряду, президент, генерали - усі вітають їх - головних героїв цього дня. Людей, які пройшли через жахіття концтаборів і гетто, які дивом уціліли під час тієї різанини і побудували у пустелі нову країну. Шауль один із них. Йому виповнилося вісім, коли у Польщу прийшли нацисти. Сім'я опинилася у гетто, потім він разом із дядьком утік. Мама, батько і трирічна сестра залишилися - і загинули.

"Батька застрелили, коли він працював - комусь із німців здалося, що недостатньо ретельно. Мама і сестра загинули, коли ми втекли. Я чув за спиною постріли і зрозумів, що їх вбили. Так я залишився зовсім сам", - говорить Шауль Любович, свідок Голокосту.

Ізраїль часто звинувачують у надмірній увазі до цієї теми. Мовляв, справи давно минулі, і треба вже усе забути та йти далі. Але страшна національна травма, шість мільйонів убитих - не дозволяють просто забути. Гасло цього дня просте - ніколи більше. У цій країні на кожному кроці пам'ятники з прізвищами та іменами. Усе, що залишилося від людей, яких убили тільки за те, що вони народилися євреями.

Але цю дату недарма називають Днем катастрофи та героїзму. У запеклих боях саме у ці дні гинули захисники Варшавського гетто. Один із повстанців перед смертю написав: "Ми не збираємося рятувати себе. Ніхто з нас не виживе. Ми прагнемо лише врятувати честь свого народу".