У Києві матері воїнів вшанували пам'ять загиблих українців [ Редагувати ]

"День матері" напередодні святкували в усьому світі. В Україні його відзначають уже 20 років, хоча свято не є державним. У столиці матері загиблих воїнів АТО та героїв Небесної Сотні поклали квіти до стіни пам'яті, а також пройшли ходою центром Києва. Усі подробиці розкаже Катерина Сривкова.

Матері воїнів, які захищали Україну ціною власного життя. Цього дня на їхніх обличчях замість посмішок - сльози.

"Ми живемо в цьому світі, дихаємо цим повітрям, мої діти живуть на цьому світі, дякуючи вам".

Мами героїв Небесної сотні і загиблих українських захисників зібралися на Михайлівській площі, щоб вшанувати пам'ять своїх синів.

"Байбуз Андрюша, позывной "Эфа". Он погиб 18- декабря, прикрывая отход своих ребят".

Син Маргарити Ісаєвої пішов на війну добровольцем. Він поліг на Світлодарській дузі. Його доньці тоді було 11 років - покійний Андрій виховував її сам.

"Это последнее фото перед боем. Вот они в палатке".

"У него было на языке "Я прикрою, я прикрою". У его дочери даже есть стихотворение: "Он прикрывал всегда и всех". В последнем бою он был очень тяжело ранен, у него была перебита артерия, перебиты ноги", - розповідає Маргарита Ісаєва, мати загиблого учасника АТО Андрія Байбуза.

Пишається своїм сином і Світлана Титок. Її Дмитро отримав юридичну освіту, але за покликом серця обрав військову службу. Хлопець загинув неподалік Дебальцевого. Востаннє зателефонувати мамі встиг за 5 хвилин до смерті.

"Це його "Пока!" було сказано як у вічність. Ви розумієте, воно мені на все життя запам’яталося, у вухах залишилося. Так як він стрибнув перший в кузов, він перший вискочив і побіг на допомогу. Хоча він біг на свою смерть", - розповідає Світлана Титок, мати загиблого учасника АТО Дмитра Титка.

Крім портретів своїх синів, від Михайлівської площі до Володимирського собору матері пронесли прапор пам'яті. На ньому кожна написала - про найболісніше.

"Светлая память нашим вышгородчанам, - каждого по имени, фамилии и по позывным. И, конечно, любим, скорбим, помним - вот это самое главное. И главное, что они у нас вот здесь".

Після покладання квітів та урочистої ходи, у Володимирському соборі провели богослужіння за загиблими та зниклими безвісти.