В Одесі вшанували репресованих діячів кіно [ Редагувати ]
Легендарній Одеській кіностудії сто років. Найцікавіші факти про кінофабрику та як святкували ювілей на Французькому бульварі в Одесі - розкажуть наші кореспонденти.
За сто років Одеська кіностудія випустила майже сімсот фільмів, і частина з них стала кіношедеврами. Це й "Небезпечні гастролі", "Весна на Зарічній вулиці", "У пошуках капітана Ґранта", "Пригоди Електроніка", "Місце зустрічі змінити не можна" та багато інших.
Упізнаваний логотип кіностудії з'явився в шістдесяті рокі. Бригантину намалював місцевий художник Валерій Петров, а дзвін корабельної ринди - це вигадка оператора комбінованих зйомок Всеволода Шлемова. Останній, власне, і вмовив керівництво зупинитися на цьому варіанті.
"Во-первых, и само изображение, картинка понравилась очень многим, и звук этой эмблемы сразу напоминает всем зрителям, что сейчас будет фильм любимой Одесской киностудии", - говорить Всеволод Шлемов, кінооператор комбінованих зйомок.
Майже відразу підприємство стало майданчиком для творчих експериментів прогресивної молоді. Тут вдало дебютували режисерами Олександр Довженко, Петро Тодоровський, Марлен Хуциєв, Кіра Муратова та інші.
"Чисто інтуїтивно керівництво кіностудії саме запрошувало тих людей, які мали величезний той творчій Потенціал і вони його віддали в свої кінофільми майбутні", - говорить Олесь Янчук, голова Національної спілки кінематографістів України.
Свою кар'єру тут розпочали й багато акторів: Лариса Удовиченко, Володимир Висоцький, Євген Євстигнєєв, Олег Даль. А у стрічках передавали щирість почуттів і дух свободи, що панував у Одесі.
"А когда зритель на экране видит искренность и видит, что это не Ленин, стоящий с каменной рукой указующим перстом, а реальный заземленный человек со своими слабостями, минусами, недостатками, плюсами, как все мы - естественно, это сразу подкупало и внушало доверие", - говорить Євген Женін, член правління Національної спілки кінематографістів України.
Зараз на кіностудії працює музей. Тут реквізити з найвідоміших фільмів. Ось, наприклад, костюми зі стрічки "Д'Артаньян і три мушкетери".
"Мы видим байковую ткань, шерстяные брюки, сапоги, шляпы, при этом им нужно было активно двигаться на лошадях, фехтовать бутафорным оружием, делать разные прыжки То есть пот, который мы видим в кадре, это не глицерин и вода - это действительно актерам очень жарко исполнять ту или иную роль", - говорить Юлія Шелганова, екскурсовод Музею кіно.
На урочистотях із нагоди ювілею відкрили пам'ятну дошку, присвячену кінематографістам, репресованим у сталінські часи.