Жителі прифронтової Катеринівки потерпають від ворожих обстрілів [ Редагувати ]

Обстріли на Донбасі не припиняються. Сьогодні противник відкривав вогонь по українських позиціях вже 7 разів. Використовують здебільшого гранатомети, кулемети та стрілецьку зброю.

Про ситуацію на Луганщині розкаже Геннадій Вівденко.

Селище Катеринівку Збройні сили України повністю звільнили ще два роки тому. Утім, нині тутешню тишу ворог знову активно порушує.

Характер бойових дій тут особливий - українські позиції знаходяться на околиці селища Катеринівка, тому будь яка активність ворога загрожує життю та здоров'ю місцевих мешканців.

"Коли там обстріл з боку противника, більше за них переживаєш, бо бачиш - тут діти бігають, жінки молоді. Більше обережніше треба себе вести. Стариться, щоб вони не постраждали", - зазначив Сергій, боєць 72 механізованої бригади "Чорних козаків".

Щовечора окупанти прострілють ці позиції зі стрілецької зброї. На цій ділянці фронту за тиждень у нашому війську вже один поранений. Під прикриттям цього вогню атакують і диверсійні групи - з підствольних гранатометів.

"Ворог підходив два рази, прострілював навіть, у нього це получалося. Отримувавши відповідь - відходив. Лісосмуги ложбинки, по яких можна пройти", - розповідає Нурім, боєць 72 механізованої бригади "Чорних козаків".

Утім, ефективно контролювати противника заважає не лише ландшафт. Наші бійці свідчать - дехто з жителів Катеринівки допомагає ворогові коригувати вогонь уночі.

"Місцеві так само працюють на них, коли йде обстріл - допомагають. Включають ліхтарики, позначають наші позиції - тоді обстріл чисто по наших позиціях, все так красиво", - зазначив Нурім, боєць 72 механізованої бригади "Чорних козаків".

Жителі фронтової вулиці скаржаться на поневіряння та скруту.

"Люди добрі я не можу нічого говорити, я живу з чорними шторами шостий рік. Не можу світло включить увечері. І дитина в мене і нічого я вам не скажу", - непокоїться Тетяна, жителька селища Катеринівка.

З того боку ворог має панівні висоти, добряче укріпився.

"Там залито все бетоном, у них є більша можливість робити укріплення. У нас підвестися не можна, тому що у нас тут дороги прострілюються. Ми їх дороги не бачимо", - говорить Сергій, боєць 72 механізованої бригади "Чорних козаків".

У селищі наразі лишилося зо два-три десятки людей. Повноцінно їх убезпечити наші військові не можуть, бо для цього потрібно взяти стратегічні висоти.

Однак наказ командування - не провокувати ворога.