Чи готові українці сортувати сміття? [ Редагувати ]

Минає другий рік, як Україна зобов'язалася перед Європою сортувати сміття і навіть ухвалила окремий закон "Про відходи". Та скільки насправді українців готові сумлінно виконувати ці норми?

На прикладі Києва - перевіряв Ігор Левенок.

Контейнер для сортування сміття - великими літерами тут написали "тільки для пластику". Для тих, хто не вміє читати, намалювали навіть ось такі пляшки.

Поглянемо, що саме кидають туди кияни.

Бачимо, що громадяни в нас не досить сумлінні. Серед непотребу тут і скляні пляшки, багато паперових стаканчиків, а хтось викинув навіть пакет із побутовим сміттям.

Окремо для пластику та скляної тари. Місяць тому ось такі контейнери встановили в найбільш людних місцях Києва. Загалом близько 2,5 тисяч. Задоволення не з дешевих - вартість боксів коливається в межах 15-25 тисяч гривень. Усе оплатили сміттєпереробні підприємства.

"Цей проект можна називати таким перезавантаженням, тому що раніше теж існували такі контейнери, але фактично приїжджав один сміттєвоз і він забирав контейнер звичайний і контейнер роздільного збору, і це була така профанація. Тому всі перевізники сміття, які працюють в системі міського управління, закупили і виділили окремий сміттєвоз. Він є брендований, який забирає виключно контейнери для роздільного збору для окремих фракцій", - розповідає Петро Пантелеєв, заступник голови Київської міської державної адміністрації.

Та проблема не зникла. До культури сортування непотребу долучаються не всі. Кілька хвилин спостережень - і бачимо, як у контейнер для пластику перехожі кидають недопалки, паперові...  і жодної пластикової пляшки.

"Ви вмієте читати, що там написано? - А що там написано? Извините, а можно мы пойдем? - А для чого воно як ви гадаєте? - Для того, щоб було легше утилізувати сміття. Сортувати сміття, да..."

"Паперові стаканчики, наприклад, поліетиленові пакети не можна сюди викидати, це вже інша річ, для цього є звичайні урни. Це спрощує потім подальшу роботу, робить економіку цього процесу більш простою і прийнятною для перевізників", - наголосив Петро Пантелеєв, заступник голови Київської міської державної адміністрації.

Це одне зі столичних підприємств із сортування та перероблення вторсировини. Біля конвеєрної стрічки працівники вручну розбирають уміст сортувальних боксів. Кажуть, наповнення від сили на 80 відсотків відповідає вимогам. Решта - харчові побутові відходи - найбільше зло для сортувальників.

"Там ведь тоже есть и бумага и пластик, но он пачкается об бытовые отходы, все. А если он пачкается об бытовые отходы, он уже грязный и заводы не хотят принимать его. Им лучше поехать в Европу и купить чистое вторсырье, где налажен раздельный сбор", - зазначив Євген Нагорний, керівник підприємства.

Країна Євросоюзу - Німеччина. Сортування, перероблення та утилізація сміття тут окрема галузь економіки. Понад 90 відсотків пластикової та скляної тари повертається на заводи, адже її вартість закладена в ціну напоїв - як застава.

"25 центов, сейчас я пойду сдам и получу мои 25 центов обратно".

Фандомати - так називаються пристрої, які збирають пластикові та скляні пляшки. Розташовані в кожному супермаркеті. За принесену тару видають грошовий чек.

"Сам ящик стоит 1,50 евро и двадцать бутылок каждая по 8 центов".

А нещодавно світ приголомшила новина. У Швеції закінчилося все сміття. Влада країни готова переробляти непотріб з інших куточків світу. За гроші.