На Михайлівській площі вшанували пам'ять захисників України [ Редагувати ]

Україна сьогодні вперше відзначає День пам'яті захисників, які полягли у війні з Росією. Цю дату своїм указом встановив президент Володимир Зеленський.

Документ він підписав під час урочистостей до Дня Незалежності - 24 серпня. На Михайлівській площі, поруч зі Стіною народної пам'яті, пройшов урочистий молебень за участю родин загиблих оборонців України. Катерина Сривкова бачила, як пройшли заходи.

За тих, хто віддав власне життя в боях за мир та незалежність держави, молилися в середмісті столиці. Біля народної Стіни пам'яті зібралися люди з усіх куточків України.

Пані Олена втратила на фронті сина Романа. Він добровольцем пішов захищати батьківщину - і не повернувся. Хлопцеві було лише 20.

"Він казав: "Хто буде, як не я?" Під Маріуполем він загинув, спасав побратима. Того поранив снайпер, ну він кинувся, спасав. І друга куля і досталась йому", - говорить Олена Напрягло, мама загиблого захисника України Романа Напрягла.

Надія Чорнобай теж не дочекалася сина з війни. Він разом з трьома побратимами потрапив у засідку в селі Логвинове неподалік Дебальцевого. Захисники везли дві машини зброї з Артемівська. Тоді під ворожими кулями - не вижив ніхто.

"Він дочку мою прикликав на могилу до батька і сказав: "Попроси маму, шоб мене тут похоронили біля тата". 33 роки було моєму сину. Осталася я, мама, дружина і маленький хлопчик, якому було 5 з половиною років. Зараз вже йому 10 років, він вже розуміє, що його тато герой, що він загинув за Україну", - говорить Надія Чорнобай, мама загиблого захисника України Романа Чорнобая.

А родина Деркачів навіть не могла впізнати тіло свого рідного Олександра.

"Нам віддали обгоріле тіло. В мене 10 дітей, в мене 6 синів і 4 дочки, і його немає серед нас. Це дуже важко", - говорить Олена Деркач, мама загиблого захисника України Олександра Деркача.

Віддати шану загиблим друзям прийшли і бойові побратими - ті, кому вдалося пройти крізь пекло і лишитися живим.

"Хома, якому тільки 18 років було, він 20 серпня в Іловайську зірвавсь на гранатах. Он Аксьон, те ж саме, того ж числа. Ось Кузьміч. Це і єсть мої друзі. Я сьодні був в церкві, поставив свічки, і от стою, і серце наливається кров'ю", - говорить Вадим Троян, захисник України, боєць полку "Азов".

Вшановували героїв по всій країні. В Одесі на честь загиблих воїнів на місці майбутнього меморіалу поклали квіти та відслужили панахиду. Після цього - у Військово-історичному музеї - відкрилася фотовиставка "Іловайськ-2014". Чотири фронтовІ фотокореспонденти представили півсотні світлин. Захід відвідали і безпосередні учасники боїв під Іловайськом.

"Я вдячний, що тоді до нас, до збройних сил України, приєдналися добровольчі підрозділи + Я дуже вдячний їм, що ми змогли зупинити ворога", - говорить Андрій Кашуба, командир зведеної роти 17 танкової бригади.

У Дніпрі пам'ять загиблих вшанували на Краснопільському кладовищі. У 2014 тут поховали 315 бійців. Тривалий час могили були безіменними. Досі залишаються невідомими імена ста шести військових.