Перемир'я з присмаком пороху: на Донбасі не вщухають ворожі обстріли [ Редагувати ]

На Донбасі за минулу добу 7 разів порушували режим тиші, - про це повідомили у Штабі Операції Об'єднаних сил. Українських військових ворог обстрілював із забороненої Мінськими угодами зброї.

З передової повернулася наша знімальна група.

Перемир'я з присмаком пороху... Цієї ночі Україна втратила ще одного захисника. Боєць загинув внаслідок підступного ворожого обстрілу. Армійці в окопах розповідають - для них немає нічого гіршого, ніж ось така лукава тиша.

"Розслабленість, вона якраз і призводить до втрат і помилок. Вдень тиша, тиша, тиша, а вечором починається так званий "концерт" і це нервує дуже сильно", - розповідає Роман, військовослужбовець Збройних сил України.

Наші позиції в районі шахти "Бутівка". Фактично це вже передмістя Донецька. Навіть так звана "зеленка" не приховує масштабів руйнувань. Навкруги апокаліптична картина.

Шахта "Бутівка". Цього літа їй виповнилося 100 років. У свої найкращі часи тут видобували до півмільйона тон вугілля на рік. Нині ж це одне з найнебезпечніших місць на фронті. Довкола самі руїни. Жодної вцілілої споруди і скрізь можна побачити місця де загинули українські солдати. Ця земля рясно полита кров'ю наших оборонців.

Армійці зайняли вдалий плацдарм - до ворога рукою подати.

"Они потом до салютов начинают и стрелкотню подключать. Кричат что-то там, пытаются нас оскорбить. Но мы на больных не обижаемся", - розповідає Владислав, військовослужбовець Збройних сил України.

На позиціях в районі шахти нас зустрічає Євген - військовий медик. Перша ротація на війні. До того на Харківщині працював фельдшером карети "швидкої". Одружився із дівчиною - вона з фронтової Красногорівки. Там спершу і відчув, що таке війна.

"Это страшно, это очень страшно. Мне даже жена говорила: ты только звуков выстрелов и взрывов не бойся. А вот когда услышишь свист, тогда бойся, но не суетись, а старайся падать или ложиться", - розповідає Євген, військовий медик.

Та хлопець каже: постійно ховатися від обстрілів - то не його. Записався до українського війська. Тут вже бачив і кров, і смерть.

"К сожалению, да. Через неделю после нашего приезда - у нас были ранение. Два трехсотых и один двухсотый. Огромная ответственность за жизнь бойцов лежит и на мне, а не только на командире", - зазначив Євген, військовий медик.

Від самого ранку армійці тримають зв'язок із рідними. Адже до школи пішли діти. Татусі вітають їх із новим навчальним роком:

"Навчайтеся і навчайте, а ми тут забезпечимо ваш спокій і мирне небо!"