На Донбасі продовжуються обстріли українських позицій [ Редагувати ]

На Донбасі проти захисників Гранітного російські найманці застосували артилерію 122-го калібру. Зважаючи на небезпеку ворожих обстрілів, армійці вели адекватний вогонь у відповідь. Новини з передової - від Ігоря Левенка. 

Наші позиції в районі шахти Бутівка. Фактично це вже передмістя Донецька. Навіть так звана "зеленка" не приховує масштабів руйнувань. Навкруги апокаліптична картина.

Шахта "Бутівка". Цього літа їй виповнилося сто років. У свої найкращі часи тут видобували до півмільйона тон вугілля на рік. Нині ж це одне з найнебезпечніших місць на фронті. Довкола самі руїни. Жодної вцілілої споруди і скрізь можна побачити місця де загинули українські солдати. Ця земля рясно полита кров'ю наших бійців.

Та хлопці кажуть - російських найманців звідси витурили не дарма. Армійці зайняли вдалий плацдарм для як наступу на Донецьк, так і для оборони Авдіївки. До ворога рукою подати, й окупанти від того казяться. А надто після чергової ротації чи зарплати.

"После зарплаты у них по ходу там массовая закупка боярышника или водки там я не знаю, но они потом до салютов начинают и стрекотню пидключать. Кричат что-то там пытаються нас оскорбить. Но мы на больных не обижаемся", - говорить Владислав, військовослужбовець збройних сил України.

На позиціях в районі шахти нас зустрічає Євген - військовий медик. Перша ротація на війні. До того на Харківщині працював фельдшером карети швидкої. Одружився із дівчиною. Вона з фронтової Красногорівки. Там спершу і відчув, що таке війна.

"Это страшно, Это очень страшно. Мне даже жена говорила ти только звуков выстрелов и взрывов не бойся. А вот когда услышишь свист, тогда бойся, но не суетись, а старайся падать или ложиться", - говорить Євген, військовий медик.

Та хлопець каже - постійно ховатися від обстрілів то не його. Записався до українського війська. Тут вже бачив і кров, і смерть.

"К сожалению, да. Через неделю после нашого приезда у нас били ранение. Два трехсотых и один двухсотый. Огромная ответственность за жизнь бойцов лежит и на мне, а не только на командире", - говорить Євген, військовий медик.

Від самого ранку армійці тримають зв'язок із рідними. Адже до школи пішли діти. Татусі вітають їх із новим навчальним роком.

"Навчайтеся і навчайте, а ми тут забезпечимо ваш спокій і мирне небо".